Кожен платить за себе. Ксеня Корчук

носить на своїх сильних плечах, вчить їздити на велосипеді й розказує, як поводять себе справжні чоловіки. Здавалося, що хтось чужий оволодів ним і так агресивно себе поводить з матір’ю. Він вже не раз був свідком сварок між батьками, вже навіть почав сприймати це нормою їх відносин, але від побаченого хлопчик ніяк не міг відійти.

      Віра припіднявшись, сиділа на підлозі й обнявши обома руками коліна, плакала. Тоді вона й уявити не могла, що весь цей час, з-за дверей за нею спостерігав її маленький син.

      Тепер чудовиська – дерева з великими гілками-руками, які стукали у вікно – здавалися, нічим, проти того що Сашкові прийшлося пережити кілька хвилин тому. Він і правда вже не знав, що робити, але вертатися в свою кімнату було надто страшно.

      – Мама, ти плачеш?

      Віра здивовано підняла голову, побачити перед собою свого сина – була справжньою несподіванкою для неї. «Боже, хоч би він нічого не бачив»– промайнуло в її голові. Вона похапцем повитирала очі так, ніби нічого й не сталося:

      – Котику, що ти тут робиш? Чому ще не спиш?

      – Я не можу заснути. Можеш лягти біля мене?

      Так, звичайно – Віра відповіла так, наче це був її обов’язок про який вона посміла забути. Вона підвелася, взяла Сашка за руку і вони разом попрямували в дитячу.