Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки. Збірник лекцій. Вадим Гребенніков

використання телерадіоорганізацій для:

      – поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;

      – закликів до насильницької зміни конституційного ладу та розв'язування війни;

      – необґрунтованого показу насильства;

      – пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження;

      – трансляції програм та передач, у яких телеглядачам та/або радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини;

      – трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;

      – розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів;

      – пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування;

      – поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;

      – здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.

      Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні та радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх здоров'я.

      Згідно статті 7 Закону єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – НРТР).

      Згідно статті 9 Закону у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців.

      Згідно статті 57 Закону редакційний статут телерадіоорганізації визначає:

      – основні вимоги до забезпечення точності, об'єктивності, неупередженості та збалансованості інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;

      – вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації;

      – вимоги до розповсюдження інформації про насильство;

      – вимоги до розповсюдження інформації про кримінальні правопорушення;

      – вимоги до розповсюдження інформації про різні групи населення (національні та сексуальні меншини, релігійні групи, хворих та інвалідів);

      – вимоги до захисту дітей від негативного впливу інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;

      – вимоги до перевірки достовірності інформації, одержаної від третіх осіб;

      – вимоги до дотримання авторських та суміжних прав при розповсюдженні інформації;

      – особливості поширення інформації