Про письменство. Мемуари про ремесло. Стівен Кінг

[21]. Запитайте про цей журнал будь-кого, причетного до жанрів фентезі, жахів чи наукової фантастики за минулі тридцять років, і спостережете сміх, блиск в очах і потік світлих спогадів – я практично гарантую це.

      Десь у 1960 році Форрі (іноді він іще називав себе «Акермонстр») взявся видавати недовговічний, але цікавий споріднений журнал «Космонавти»[22], у якому висвітлювалися новини науково-фантастичного кіно. У 1960 році я надіслав у «Космонавти» оповідання. Наскільки пригадую, це було перше оповідання, яке я подав на публікацію. Не пам’ятаю назви, але я все ще був на ро-менівській стадії свого розвитку, і, безсумнівно, конкретно ця оповідка багато чим завдячує мавпі-вбивці з акваріумом на голові.

      Моє оповідання не взяли, але Форрі його зберіг (Форрі береже все, про це вам скаже всякий, хто був на екскурсії в його домі – Акермаєтку). Років через двадцять на автограф-сесії в лос-анджелеській книгарні в черзі стоїть Форрі… з моїм оповіданням, надрукованим з одинарним інтервалом на давно спочилій друкарській машинці «Royal», яку мама подарувала мені на Різдво мого одинадцятого року. Він хотів, аби я йому його підписав. І я, мабуть-таки, підписав, хоча ця зустріч була настільки сюрреалістичною, що я не цілковито впевнений. От вам і привиди минулого. Ох і справи.

13

      Перший твір, який я спромігся опублікувати, вийшов у журналі для фанатів жахів, який випускав Майк Ґарретт із Бірмінгема, штат Алабама (Майк досі з нами, досі в справі). Він опублікував мою повість під назвою «У напівсвіті страху», але моя назва мені досі подобається більше – «Я був малолітнім розкрадачем могил». Супер-пупер! Бдищ!

14

      Найперша справді оригінальна ідея – а найперша запам’ятовується назавжди – виникла в мене наприкінці останнього, восьмого року милостивого царювання Айка[23]. Я сидів за кухонним столом у нашому домі в Даремі та спостерігав за мамою, яка вклеювала в книжечку пасма купонів S&H Green Stamps[24] (якщо хочете колоритніших історій про Green Stamps, читайте «Клуб брехунів»). Наша маленька сімейна «тройка»[25] повернулася до Мену, щоб доглядати маминих батьків на схилі років. Бабуня, якій тоді було десь 80, страждала від ожиріння й гіпертензії та була практично сліпа; кощавий набурмосений 82-літній дідуньо час від часу вибухав тирадами в манері Дональда Дака, і в ті моменти лише моя мама могла його зрозуміти. Вона казала на дідуня Фазза[26].

      Мамині сестри знайшли їй роботу, певно, вважаючи, що вб’ють двох зайців одним махом: і старенькі батьки будуть доглянуті люблячою донькою в домашньому затишку, і «нав’язливу проблему Рут» буде розв’язано. Вона більше не дрейфуватиме, силкуючись подбати про двох синочків, без цілі між Індіаною, Вісконсином та Коннектикутом, не готуватиме печиво о п’ятій ранку чи не віджиматиме білизну в пральні, де влітку температура могла сягати 43 °C, так що з липня по вересень бригадир мусив двічі на день видавати соляні таблетки[27] о тринадцятій і п’ятнадцятій годинах.

      Думаю,

22

«Spacemen».

23

Двайт Девід «Айк» Ейзенгауер (1890–1969) – 34-й президент США (1953–1961).

24

Одна з марок купонів, які видаються покупцям у рамках програми лояльності. Кожен купон мав дуже низьку вартість у кілька тисячних долара, але, назбиравши достатню кількість, їх можна було обміняти на акційні товари виробників – партнерів компанії, яка випускала такі купони.

25

В оригіналі – troika.

26

Перекручене father (батько).

27

Соляні таблетки видаються як засіб підтримання водно-сольового балансу в організмі робітникам, які працюють у спекотних умовах.