Крутість тобі личить. Як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну. Джен Сінсеро

медицина, гори і кекси! Ми живемо в Усесвіті необмежених можливостей, наповненому дивами! Той факт, що ми не бродимо безутішно, постійно схлипуючи від страху, вже вражає. З Усесвітом має бути щось схоже: «І що я повинен іще зробити, щоби змусити її прокинутися? Може, на неї просто налити дощу, свого найціннішого ресурсу?»

      Усесвіт любить нас так сильно і так страшенно хоче, щоби ми скористалися його дивами, що інколи він нам телефонує й нагадує про це. Як у кіно, коли хтось дивом уникає смерті, а після цього переповнюється радістю та вдячністю, вибігає на вулицю, стрибає, сміється, обнімає усіх, кого побачить, як божевільний. Раптом усі «проблеми» зникають і диво, що ти живеш сьогодні, саме в цю мить, стає найголовнішим. Я знаю одного чувака, якого засмоктало в дамбу. Тоді він ледь не загинув, а зараз каже, що це був його найбільший досвід, який цілком змінив його життя. Ні, боронь Боже, я не бажаю цього нікому, але зберися з духом, бо, якщо тобі потрібна якась катастрофа для власного перетворення, вищі сили можуть її влаштувати.

      Усесвіт також дає нам чудових учителів. Наприклад, тварин. Вони завжди живуть теперішнім часом, а їхня таємна сила може поманити нас за собою. Пес моєї подруги такий щасливий бачити свою господиню щоразу, коли вона заходить до помешкання. Подивишся на нього – і здається, що собака сидів сорок років у в’язниці, а зараз його збираються випустити. І він поводиться так завжди, навіть якщо вона виходить лише на годину. О, ти тут! Я тут! Я тебе люблю! Я зараз обпісяю з радості всю підлогу навколо!

      Маленькі діти – також чудові наставники. Вони так радіють, коли малюють, щось розігрують чи відкривають нове, що здається, ніби вони не їли б, не купалися б і не спали б, якби ми їх не змушували. Вони постійно творять у стані вільного польоту, концентрованого блаженства, бо ще не навчилися хвилюватися про те, що про них думають інші люди чи що вони, можливо, не так талановито вміють малювати пальцем, як їхня сусідка Люсі. Вони живуть у цю мить. Їм весело саме зараз. Кінець історії.

      Ми були б мудрішими, якби брали приклад із тварин або дітей.

      Усі речі, про які ми хвилюємося, прагнучи успіху чи зосередившись на досягненні чогось, уже існують тут, саме зараз. Гроші, які ти хочеш мати, вже є; людина, яку ти хочеш зустріти, вже поряд; досвід, який ти хочеш пережити, вже доступний; ідея для чудової пісні, яку ти хочеш написати, чекає, поки ти завантажиш усю інформацію. Знання, інтуїція, радість, взаємини та любов махають тобі руками і прагнуть твоєї уваги. Життя, якого ти хочеш, триває тут, саме зараз.

      Що за дурниці я говорю? Якщо все це тут, то де воно?

      Подумай про це, як про електрику. Перед винайденням лампочки більшість людей не усвідомлювала, що таке електрика, але вона існувала. Так само, як існує і зараз, але тоді ми ще не прокинулися для неї. Потрібно було винайти лампочку, щоби привернути нашу увагу. Спершу ми мали зрозуміти, як представити це в нашій реальності.

      Це не означає, що всі речі чи можливості, яких ми прагнемо у нашому житті, ще не існують.

      Це