Похід Сагайдачного на Москву. 1618. Юрій Сорока

старшинам. І у кошового отамана було набагато більше шансів опинитися у водах Дніпра за недалекоглядність, ніж бути обраним на кошового повторно. Втім, пернач не став вершиною життя Петра Конашевича. Попереду його чекала булава гетьмана.

      Нам невідома більш-менш достовірна дата, коли Петро Конашевич Сагайдачний вперше був наділений гетьманською владою. Є лише одна згадка про те, коли це сталося. Це рядки з «Історії русів» архієпископа Білоруського Георгія Кониського: «полки Малоросійські, погодившись з козаками Запорозькими, в 1598 году вибрали собі гетьманом Обозного Генерального, Петра Конашевича Сагайдачного, і він перший почав писатися Гетьманом Запорозьким, а після нього й всі колишні Гетьмани в титулах своїх прибавляти військо Запорозьке почали». Інших згадок про початок гетьманування Сагайдачного в сучасній історичній науці не збереглося. Але «Історія русів», як нам відомо, є слабким аргументом, особливо, що стосується точних дат тих чи інших подій. Тому погодимося з тим, що гетьманом Сагайдачний став на початку сімнадцятого століття.

      Ранній період його діяльності на цій посаді теж залишився маловивченим. Можемо припустити, що це був захист прикордонних земель Речі Посполитої та Запорозької Січі від ногайських, кримських і білгородських татар, які ще з кінця XIV століття терзали прикордонні землі польсько-литовської держави своїми набігами.

      Більша кількість даних дійшла до нас про так званий період морських походів гетьмана Сагайдачного. Під його командуванням запорозькі козаки неодноразово здійснювали морські походи на Крим і південно-східне узбережжя Чорного моря, виступаючи із Запоріжжя досить численними флотиліями. У такі козацькі флотилії входили десятки, а іноді й сотні човнів, прозваних чайками. Ці швидкохідні кораблики, кожен з яких уміщував 50–70 чоловік, були добре озброєні, і навіть мали артилерію невеликих калібрів, у часи Сагайдачного стали досить вагомою силою на Чорному морі. Імперія Османів, яка до того часу звикла домінувати в цих водах, повинна була не тільки рахуватися з козаками, але і жорстоко страждала від їх набігів.

      Першочерговим напрямком козацьких морських операцій було узбережжя Туреччини, а також окуповані османами Балкани. У 1606 році козаки Сагайдачного захопили турецьку фортецю Варну, яка до того вважалася неприступною. У ході операції під Варною, крім інших трофеїв, козаками було захоплено кілька турецьких галер із продовольством, товарами й екіпажами. Під час цього походу Петро Сагайдачний змусив говорити про себе як у палаці імператора Високої Порти, так і при дворах багатьох європейських правителів. Розлючений нахабством запорозьких козаків султан, який вважав себе володарем половини світу, наказав після нападу на Варну провести цілий ряд заходів заради убезпечення імперії від нападів гетьмана Сагайдачного. У число цих заходів входило будівництво низки фортець, призначених стримувати козаків. Дійшло навіть до того, що турки перегородили Дніпро біля острова Тавані (трохи вище