Похід Сагайдачного на Москву. 1618. Юрій Сорока

Виконуючи зобов’язання, Карл IX надав у розпорядження воєвод Шуйського п’ятитисячний загін найманців, а також десятитисячний корпус «всякого різнорідного наброду» під командуванням Я. Делагарди. Ці люди негайно посилили армію Московського царства і вступили в бойові дії з військом Лжедмитрія II. До кінця весни самозванця зреклася більшість північно-західних міст Московії. До літа чисельність військ, вірних Шуйському, досягла 20 тисяч чоловік, а 17 червня, у важкій битві біля Торжка, московсько-шведські сили примусили польсько-литовське військо князя Зборовського, який до того часу очолював армію, до відступу. Менше ніж через місяць, 11–13 липня, ратники і найманці під командуванням Шуйського і Делагарди, розбили поляків під Твер’ю. У подальших діях Шуйського шведські війська участі не брали. Винятком може бути лише невеликий загін Христиера Зомме чисельністю в тисячу осіб.

      Примітки

      1

      У війську Речі Посполитої шляхетні воїни (лицарі) звалися товаришами. Пахоликами називали слуг (часто теж шляхетського звання), які складали свиту товаришів і задні ряди побудови кавалерійської фаланги.

      2

      Капудан-паша – командувач султанським флотом Османської імперії.

      3

      Назва Росія з’явилася значно пізніше, в XVIII столітті, тому до Московської держави початку XVII століття його застосовувати не зовсім вірно. Однак Д. І. Яворницький писав саме так, очевидно, з практичних міркувань – будучи і без того визнаним «крамольником», він не хотів вступати в будь-які конфлікти з царською цензурою. (Приміт. авт.).