Дракула. Брем Стокер

намагався провести такий дослід зі мною, але тішуся надією, що я є міцним горішком. Я це знаю, бо часто дивлюся на себе у дзеркало. Ти ніколи не пробувала читати вираз свого обличчя? Я – пробувала, і можу сказати тобі, що це набагато важче, ніж може подумати той, хто цього жодного разу не робив. Цей лікар каже, що я ставлю перед ним важке психологічне завдання, і я скромно сподіваюся, що так воно і є. Ти ж знаєш, я не надто цікавлюся вбранням, і тому не зможу розповісти тобі про нові моди. Вбрання і мода – це таке занудство! Знаю – це жаргонне слово, але Артур вживає жаргонні словечки щодня. Ну от, не втрималася і прохопилася. Міно, ми ділилися своїми секретами ще тоді, коли були дітьми; ми спали разом, їли разом, разом плакали і сміялися; тож тепер, коли я проговорилася, я хотіла б розповісти більше. О Міно! Невже ти не здогадуєшся? Я кохаю його. Я пишу ці рядки і, ніяковіючи, червонію, бо хоча мені й здається, що він мене кохає, але сам він мені цього ще не говорив. Але ж, Міно, як я кохаю його, як я його кохаю! Ну от – сказала, і на душі стало легше. Так хочеться бути з тобою, люба моя, посидіти, як раніше, біля каміна у домашньому вбранні; я б спробувала розповісти тобі про свої почуття. Не знаю, як я наважилася написати таке навіть тобі. Я боюся зупинитися, бо зупинившись – порву листа; тому я не бажаю зупинятися, бо дуже хочу розповісти тобі все-все. Напиши мені одразу і скажи, що ти про все це думаєш. А тепер, Міно, я мушу перерватися. На добраніч. Благослови мене у своїх молитвах і помолися за моє щастя, Міно.

Люсі.

      P. S. Не слід було мені виказувати цю таємницю. На добраніч ще раз.

Л.Лист Люсі Вестенр, адресований Міні Мюррей

      24 травня.

      Моя люба Міно!

      Дякую, дякую тобі за твій милий лист! Так приємно було мати змогу про все тобі розповісти і дізнатися, що ти мене розумієш і мені співчуваєш.

      Люба моя, пам’ятаєш стару приказку: «То густо, то пусто»? Точніше не скажеш. Ось так і у мене: прожила двадцять років і не чула жодної пропозиції вийти заміж, а сьогодні їх аж три. Лишень уяви собі! Аж три пропозиції за один день! Це просто якийсь жах. Двох із претендентів мені шкода, дуже шкода – бідні хлопці! Ой, Міночко, я щаслива до безтями. Уяви собі – три пропозиції! Але, заради Бога, не кажи про це нікому із дівчат, а то вони надумають собі казна-що, а потім побиватимуться, що в перший день приїзду не отримали щонайменше шість пропозицій. Деякі дівчата такі марнославні! Ми ж з тобою, Міно, можемо собі дозволити не бути марнославними, бо ми обидві є зарученими і незабаром станемо поважними заміжніми жінками. Що ж, розповім тобі про усіх трьох, але дивись – нікому не викажи цієї таємниці, хіба що, звичайно ж, Джонатану. Ти, певна річ, розкажеш йому, бо я у подібній ситуації теж розповіла б усе Артурові. Дружина мусить про все розповідати своєму чоловікові – правда ж, люба моя? – бо я маю бути чесною і пристойною. Чоловіки хочуть, щоб жінки, особливо їхні дружини, поводилися чесно і пристойно; але, боюсь, жінки не завжди справджують сподівання чоловіків. Так от, пропозиція номер один надійшла якраз перед сніданком.