Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш. Барбара Шер

газета біля дверей щоранку і товариство моїх найкращих друзів-рибалок на вихідних. Я багато писав би та думав. Міг би стати мислителем на зразок Генрі Торо[22] й забути про кар’єру консультанта з інвестицій. Однак, можливо, десь раз на три місяці я б повертався до міста попрацювати, подивитися нові фільми. При цьому був би переконливим, дотепним та ввічливим. А далі знову б повертався назад у гори».

      Я знала, що Джордж одружений, проте у своїх фантазіях він не згадав про дружину. Коли я запитала його про це, сказав: «Звичайно, вона була б там! Просто для мене це настільки очевидно, що я подумав…» Продовживши розпитувати, я з’ясувала, що вона б чемно «зникала» кудись, коли йому хотілося б побути самому або з друзями. Джордж любить готувати, але «він просто подумав», що дружина могла б дбати про його хатинку, так само як зараз вона має обов’язок прибирати їхню квартиру в місті.

      Іншими словами, у Джорджа вже є – і він приймає це як належне – емоційна й практична підтримка, про яку багато хто з нас може тільки відчайдушно мріяти! Інша людина, жінка, забезпечує цю підтримку для нього; яка ціна цього для неї і яку винагороду вона має за це, я можу лише здогадуватися, бо не знайома з дружиною Джорджа. Зміни, які відбуваються між чоловіками і жінками зараз, болісні та рішучі саме тому, що чоловіків, схожих на Джорджа, змушують усвідомити, наскільки їхній комфорт, свобода та продуктивність залежать від підтримки іншої людини. Можна відчувати справжнє задоволення від піклування про когось, тобто забезпечення певних виявів підтримки, – це відкриття, яке Джорджі цього світу тільки починають робити.

      Артур, 28-річний розробник навчальних тестів: «Щодня я маю приходити до офісу та йти з нього в чітко визначений час, що суперечить моїй природі. Я люблю працювати й бути креативним, але не за наказом чи дзвінком. Мені до душі гнучкий розклад – баланс дисципліни та свободи. Я потребую підтримки та схвалення людей, яким подобається моя робота і які готові сказати мені про це. Часом мені необхідно залишитися на самоті. У такому середовищі я був би впевненим, сповненим ідей та енергії, творчим, щасливим, веселим. Я б добре виконував свою роботу; мої ідеї ніколи б не вичерпувалися».

      Вікі, 48 років, театральний агент-початківець: «Мені потрібні енергійні люди, які готові підтримати мене та захоплюються театром. Я була здивована, усвідомивши, що написала у відповіді на питання: „Мені потрібно дозволити генерувати й розвивати мої власні ідеї“. Вочевидь, я все ще чекаю на чийсь дозвіл! У будь-якому разі, риси, що я могла б виявити тоді, – це висока креативність (я червонію!), ентузіазм, енергія, завзяття, наполегливість, лідерські якості, уміння спілкуватися, здатність упорядковувати й утілювати в життя свої ідеї».

      Джо Енн, 36 років, мати-одиначка, яка навчається в магістратурі: «Постійна стимуляція: навчання, спілкування, робота над проектами з іншими людьми, засвоєння будь-якої інформації, котру можна реально відчути й захопитися нею. У такому середовищі мій мозок стане надзвичайно активним та діяльним. Я буду

22

Генрі Девід Торо (1817–1862) – американський письменник, філософ, натураліст і громадський діяч. Протягом кількох років жив у лісі в хатині, збудованій без сторонньої допомоги, і самотужки забезпечував себе всім необхідним.