Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш. Барбара Шер

б із самою Марією Кюрі».

      «Став би триразовим олімпійським чемпіоном».

      «Упевнена, була б не гіршою ведучою, ніж Джонні Карсон[10]».

      «Видала б роман, грала б на фолк-гітарі та барабані, вивчала б пантоміму, мову жестів, а заразом іспанську та японську мови!»

      «Знала б кілька мов і працювала б перекладачем в ООН».

      «Заснувала б та очолила дуже незвичайний текстильний центр, де б не лише виготовляли тканини й створювали візерунки, але й навчали людей цієї справи. Або ж стала художником. Чи антропологом. А може, на додачу, співала б народні пісні двадцятьма мовами».

      Так. Усе це свідчить про те, що кожен із нас, принаймні потенційно, – «людина Відродження»; що в глибинах нашого мозку криється набагато більше можливостей, аніж ми усвідомлюємо.

      Тепер подивіться на свою відповідь. Чи були ви настільки ж безстрашні, як люди, мрії яких я щойно згадала?

      Вивчіть свою відповідь уважно. Я маю бути впевнена, що ви не стримували себе, задовольнившись чимось «можливим» чи «реалістичним». Якщо ви це робили, зупиніться й подумайте про вищі цілі. Згадайте, що це фантазія. Ми говоримо про те, ким би ви могли стати за умови наявності оточення, яке б любило, заохочувало й навчало вас, середовища, яке було б спрямоване на те, щоб плекати ваш геній. Я впевнена, ви могли б досягти фантастичних результатів. Ви все ще хочете цим займатись? Або багатьма іншими справами, які так само цікаві й грандіозні? Ви досі можете це собі дозволити.

      Мені байдуже, скільки вам років або який у вас минулий досвід чи нинішні обставини: ви все ще здатні робити, мати й бути тим, ким ви справді хочете. Як цього досягти? Створити навколо середовище, де виростають переможці, просто зараз.

      Поза межами «фаталізму Фройда»

      «Але ж хіба не запізно? – запитаєте ви. – Шкоду вже зроблено. Я сама розумію, що відповідне виховання могло б зробити мене творчою, сильною й хороброю. Проте я виросла в інакшій родині, а отже, втратила свої найкращі роки для засвоєння вмінь і навичок, і в мене немає тієї чарівної внутрішньої сили, яка формується завдяки правильному ранньому вихованню, – упевненості в собі, самоповаги та мужності, необхідної для вміння ризикувати. Мені, вочевидь, доведеться й далі прокладати собі шлях у житті без них – якщо я, звісно, не зможу щось змінити за допомогою, наприклад, психотерапії. А це дуже довгий і повільний процес».

      Я вірю в терапію. Однак якби я очікувала від неї зцілення, мені б виповнилося 90 років, поки я б змогла вийти у світ і розпочати щось робити. Не лише розплутування всіх емоційних вузлів забирає час. (Зрештою, знадобилися роки, аби зав’язати їх, і то дуже вразливих років.) Річ у тім, що розуміння – це одна справа, а дії – зовсім інша. Ви можете витратити роки, аби зрозуміти причини вашого страху води, проте так ніколи й не підійти до краю басейну і не стрибнути.

      Але ви не приречені на неповноцінне життя через середовище, у якому зростали. Дайте нам можливість опинитись у сприятливому середовищі, навіть у пізньому віці та після складних випробувань, і ми розквітнемо! Помилкова концепція, яку я називаю «фаталізмом Фройда», уже в

10

Джонні Карсон (1925–2005) – відомий американський телеведучий, комік, актор і музикант.