Відьомські війни. Віта Зайченко

в ньому комфортно. Знати, що місцева банда полює на маєток і погрожує тобі вночі не надто приємно.

      В кафе я провила цілу годину. Час здавався вічністю. В будь-якому випадку я не бажала іти. Повернення до маєтку означало для мене, опинитись у самотньому пустому домі, без магії і будь-якої радості. Тому я вирішила провести деякий час в компанії офіціанток і старенької пані.

      Сьогодні з мене не особлива співрозмовниця, тому я наважилась зайняти окремий стіл. За ним минулого разу сидів Нейтан разом з Клер. Не дивно адже це самий кращий стіл в усьому закладі. Мій аргумент дуже переконливий: стіл сервірований просто, ніхто з персоналу не метушиться. Значить поява Клер і Нейтана відкладається на невизначений термін.

      Лорейн вирішила пригостити сумну сирітку новим десертом власного рецепту. Відволікшись на декілька хвилин, жінка не встигла помітити, як я зайняла омріяний столик. Лорейн лише невдоволено глянула на мене, побачивши картину: небажаний гість за столом.

      – Дарма ти це зробила, – ось єдине зауваження, яке я почула від неї.

      Звісно ж дарма. Столик Кейтлін приватна власність могутньої відьми. Хто я така, що можу сидіти за цим столом? Такі думки повинні збентежити мене, та я не зважала. На столі Кейт навіть меню відрізняється від решти столиків. Тому я вирішила переглянути його, гортаючи сторінку за сторінкою.

      Я продовжувала гортати сторінки меню. Декілька поглядів на пані Кемс, не давали мені спокою. Сум в її очах, який ніхто не міг зрозуміти, осягнути повністю. Напевно час забиратись в маєток. Вірне та несвоєчасне рішення. Яка ймовірність зустрічі Кейт з Нейтаном. Низька, звичайно. Насправді дуже висока. Відволікшись від меню, я почула що хтось зайшов в кафе. Я відчула знайому енергетику, рівну і дуже сильно. Нейтан, ось хто вирішив завітати в кафе. На появу хлопця ніхто не очікував. Це відразу стало помітно з реакції Лорейн – нескінчена метушня і хвилювання охопили жінку.

      Я ж немов справжнісінька дурепа зберігала цілковитий спокій. Продовжувала сидіти та роздивлятись меню. Покидати столик відразу здавалось необачним і могло спровокувати непотрібну образу сильному відьмаку. Як мені саме тоді здалось Нейт, був радий мене побачити. Він звичайно не видав власну радість жодним чітким жестом, посмішкою, або яскравим привітанням. Лише щось в його погляді виказувало підозрілість. Чому він з’явився саме в той час, коли і я тут.

      Нейт, привітався і залишався стриманим. Лорейн ж з напруженням запитала, про появу Клер.

      – Думаю, за Клер можеш не хвилюватись, вона не знає про моє місцезнаходження.

      Така відповідь вразила мене. Клер дуже сильно кохає Нейтана. ЇЇ почуття помітні всім і кожному. Вона завжди поряд з ним. В погляді цієї відьми читається надто сильне кохання, обожнювання. Та й сама дівчина дуже гарна. Хлопці не цінують того, що мають. Багато хто зрадів би подібній партії. Чому ж Нейтан відмовляється від сильної партнерки? Не зрозуміло. Наступне запитання, чому Нейтан так дивиться на мене, ніби вивчає. Напевно я не помилилась,