Название | Відьомські війни |
---|---|
Автор произведения | Віта Зайченко |
Жанр | Ужасы и Мистика |
Серия | Любовь и волшебство |
Издательство | Ужасы и Мистика |
Год выпуска | 0 |
isbn |
Набравшись сміливості я повернулась. Тікати було важко. Продовжувати сидіти на місці теж безглуздо. Це означатиме викриття. Цікаво скільки їм знадобиться часу аби вирахувати присутність іще однієї відьми в приміщенні.
Хочу дещо уточнити. Чому саме так важливо триматись від інших відьмаків на відстані. Коли ви володієте однією силою, то це неодмінно зближує. Відьмаки дуже часто поселяються поряд для більш простішого існування. Завдяки чому завжди можна знайти пораду в тих чи інших чаклунських справах. Проте навчання магії відбувається безпосередньо в родині. Сім’я захищає спадкову передачу магії. Піклується один про одного і дає можливість поступово оволодівати своєю силою. Ти можеш навчатись і в далеких родичів. Вони все одно зобов’язані тобі допомоги. Бо усі хто пов’язані кровною магією відповідальні один за одного. Що ж до інших представників магічного світу, то частіше з ними спілкуються в крайніх випадках. Звичайно є немало ситуацій, коли товаришують відьмаки. Необхідно пам’ятати – їх пов’язує єдина магія. Магія в нашому світі ділиться на два напрямки темну (чорну) та світлу (білу). Не існує проміжної магії, та ніякого компромісу. Ти належиш до одного якогось напрямку. Я представник білої магії, як і уся моя родина. Мушу зізнатись не всі у нашій родині сильні відьмаки. Мама дуже погано володіє магію. Інколи в неї навіть не виходять елементарні заклинання. Ми з Амандою не раз сміялись з приводу цього. Це не означає, що ми погані доньки і не підтримуємо власної матері. Ні, мама і сама жартома відноситься до свого невмільства. В основному нашим навчанням займався батько. Він дуже потужний білий відьмак. Сподіваюсь хоч частка його сили є у мене.
Отож, повертаючись до розповіді про магію необхідно пам’ятати ще одну важливу річ. Чорні і білі відьмаки рідко конфліктують, зазвичай уникають спілкування один з одним. Раніше між ними могли розгорнутися суперечки, що переростали у битви. Такі битви спустошували поселення, наносили чималої шкоди природі. Випадковими жертвами ставали звичайні люди, багато хто гинув. Подібні конфлікти легко розпалювались у більш масштабні – війни.
Тож, моя головна задача уникнути зустрічі з цими двома. Повернувшись, я дивлюсь у бік дверей і бачу вихід з кафе. Я намагаюсь не звертати на Клер і Нейтана увагу. І в мене є нагода втекти, поки Лорейн люб’язно розмовляє з Клер. Раптово мене охоплює жах, чийсь погляд спрямований на мене. Я не можу витримувати цей погляд, необхідно знайти того, хто на мене дивиться. Я відводжу очі від дверей, мій порятунок при цьому розчиняється десь за межами сприйняття. Я починаю дивитись і бачу, Нейтан не відводить від мене погляду. Це означає одне, він відчув хто я є насправді. Лорейн захоплено розповідає усілякі події цього дня, намагаючись зайняти Клер. Вона ж розглядаючи