Нотатки про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Читать онлайн.
Название Нотатки про Шерлока Голмса
Автор произведения Артур Конан Дойл
Жанр Классические детективы
Серия
Издательство Классические детективы
Год выпуска 1893
isbn 978-966-14-7453-5, 978-966-14-7454-2



Скачать книгу

      Артур Конан Дойл

      Нотатки про Шерлока Голмса

      © Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2010

      © Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2010

* * * 

      Людина на всі часи

      Творець образу великого детектива Шерлока Голмса казав, що терпіти не може свого героя, називаючи оповідання про нього «читвом», і нарешті вирішив позбутися його. В оповіданні «Остання справа Голмса» він «покінчив» із детективом у сутичці з Моріарті. Але годі було й сподіватися – на письменникові окошився шквал обурливих читацьких листів, за Голмса заступилися навіть члени королівської родини, і славетного детектива довелося «воскресити».

      Артур Конан Дойл написав понад сімдесят книжок. Це оповідання, повісті, романи – історичні, побутові, пригодницькі, фантастичні, дорожні нариси, праці з історії Першої світової війни, книгу спогадів і навіть вірші.

      Молодому Конан Дойлу довелося взяти на себе піклування про сім’ю, і він обрав кар’єру лікаря. Ще на третьому курсі йому вдалося видати кілька оповідань. 1880 року він упродовж семи місяців перебував у арктичних водах на борту китобійного судна «Надія», а за два роки по тому вирушив на борту пароплава «Маюмба» до берегів Західної Африки. 1891 року Дойл вирішив обрати літературу за свою основну професію.

      Як хірург Конан Дойл брав участь у англо-бурській війні. За книжку «Війна в Південній Африці» його було вшановано дворянським званням і лицарським титулом. Нову славу письменникові принесла так звана «справа Едалджі». Молодого вихідця з Індії засудили за фальшивим звинуваченням. Конан Дойл розібрався в тонкощах справи й у серії газетних статей довів безневинність Едалджі.

      Під час Першої світової війни загинули син, брат, два племінники, зять і брат дружини Конан Дойла. Від страшного потрясіння письменник так і не оговтався.

      Єдиною книгою, написаною ним після війни, є автобіографія «Спогади і пригоди сера Артура Конан Дойла» (1924).

      У чому ж таємниця нечуваної популярності Шерлока Голмса? Перш за все, в унікальному поєднанні благородства, некорисливості, гуманності та стремління до справедливості, внутрішньої свободи й дисципліни думок, величезних знань. Голмс являє собою живу, цілісну особистість із багатою уявою та глибокою проникливістю, він є знавцем людського серця. А поруч із ним незмінно перебуває лікар Ватсон – утілення здорового глузду й щирості, достоту так несхожий із відомим детективом, як крига не схожа з полум’ям.

      У Конан Дойла нерідко запитували, хто ж він сам – Шерлок Голмс чи лікар Ватсон, на що письменник відповідав: «Якщо окремо – ні той, ані цей, але обидва разом».

      Артур Конан Дойл вважав, що література має бути зрозумілою, захопливою та розумною. Навіть найвидатнішим авторам не завжди щастило виконати ці всі умови. У міру своїх сил Конан Дойл дотримувався всіх трьох вимог. Ось чому книжки цього блискучого майстра приголомшливого сюжету та інтриги й досі люблять і шанують на всіх континентах.

      Срібний

      – Боюся, Ватсоне, мені доведеться від’їхати, – сказав якось уранці Шерлок Голмс, коли ми сіли снідати.

      – Від’їхати? І куди ж ви збираєтеся?

      – До Дартмуру, у Кінгс-Пайленд.

      Зізнаюся, мене це зовсім не здивувало. Досі я губився в здогадках, чому це мій друг не бере участі в розслідуванні сенсаційної справи, яка схвилювала всю Англію. Останнім часом він тільки тим і займався, що походжав сюди-туди нашою вітальнею, з похмурим виглядом дивлячись у підлогу й пихкаючи люлькою. На будь-які спроби втягти його в розмову Голмс просто не звертав уваги. Втім, хоч би яким замкнутим і мовчазним він був, я чудово розумів, про що мій друг так напружено розмірковує. В ті дні в усіх на вустах було загадкове зникнення коня, якого вважали фаворитом Кубка Вессексу, а також жорстоке вбивство його тренера. Тож коли Голмс оголосив про свій намір з’їздити туди, де розгорнулася ця драма, я, можна сказати, полегшено зітхнув.

      – Знаєте, я б залюбки приєднався до вас, якщо, звісно, це не завадить вашим планам, – сказав я.

      – Любий Ватсоне, це буде честю для мене. І я думаю, що ви не згайнуєте свій час марно, оскільки справа ця здається мені з певного погляду єдиною у своєму роді. Ми, либонь, устигаємо до вокзалу Паддингтон на потрібний нам потяг. Їдьмо ж, дорогою я докладніше розповім вам про справу. І захопіть ваш польовий бінокль.

      Так і вийшло, що вже за годину по тому ми з Шерлоком Голмсом сиділи у вагоні потяга, який мчав нас до Ексетера. Мій друг заглибився у вивчення свіжих газет, і мені майже не було видно зосередженого обличчя Голмса з-під дашка його дорожнього картуза. Ми вже проминули Рединг, коли Шерлок Голмс нарешті відправив останню газету під сидіння.

      – Гарно їдемо, – зазначив мій друг, позираючи на годинник. – Ви, напевно, вже наслухалися про вбивство Джона Стрейкера та про зникнення Срібного?

      – Так, я читав про це в «Телеграфі» та «Хроніці».

      – Це