Історія речей. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

ку, захотілося порозважатися – вмикаємо телевізор. Треба домовитись з другом про зустріч – набираємо номер телефону. І все це – майже автоматично, бо ми від самого народження живемо відразу у двох світах.

      Перший світ – це природа. Він – найважливіший. Від природних умов (клімату, рельєфу, рослинного та тваринного світу) колись залежало життя людини. І в першу чергу люди селилися там, де умови існування були найсприятливіші. Другий світ – це світ речей. З усіх живих істот нашої планети тільки людина створила такий всесвіт. І продовжує його поповнювати.

      Повернімося в ті далекі часи, коли з’явилася різниця між людиною та іншими представниками тваринного царства. Ви, мабуть, багато разів бачили малюнки, що зображують доісторичних людей. Вони вдягалися в шкіри, жили невеликими племенами, ночували в печерах і полювали на мамонтів – саме так зазвичай уявляють собі наших предків ті, хто малює комікси. Насправді ж їхнє життя було не таким вже й простим.

      Уявіть собі: ви живете на межі між лісом та полем або десь у скелястій місцевості разом із кількома дорослими, які вас захищають і годують. Навколо – жодної будівлі, де можна сховатися від негоди. Вам ще невідомий вогонь, тому вночі доводиться спати, притиснувшись до когось, щоб трохи зігрітися, а вдень їсти сире м’ясо й рибу, відшукувати їстівні корінці… Таке життя майже не відрізнялося від життя тварин, але згодом ситуація змінилася…

      Першим кроком до створення світу речей стало використання знарядь праці. Спочатку їх було всього два: палиця і камінь. Палицею можна було розкопати землю, щоб дістатися до гнізда джмелів і поласувати медом або відкопати корінці, вона ставала у пригоді під час полювання, а якщо кинути її у крону дикої груші або горіха, можна було збити нею плоди. Камінь – також дуже зручна річ. Він був першою зброєю, яка діяла на відстані, і водночас – першим столовим прибором (з його допомогою розтрощували кістки). Спочатку люди хапали перші-ліпші палиці й каміння, їм навіть на думку не спадало носити їх із собою. Потім стали відбирати ті камені, що були найбільш зручними, а палиці почали загострювати. Вчені вважають, що це сталося близько двох мільйонів років тому.

      Звичайно ж, між тим, давнім, світом і сучасним – справжня безодня. Якщо б сучасну людину відправити в минуле, а людину, що жила два мільйони років тому, перенести у наш час, вони б були шоковані. Ми не звикли жити без таких звичайних надбань цивілізації, як мило, готовий одяг, ніж, сірники… А наші предки, якщо б побачили, скажімо, Київ, сказали б, що в цьому місці погано пахне, вулицями бігають чудовиська, а звірів мешкає так мало, що є сенс перебратися до найближчого лісу.

      Знаряддя праці з каменю (рубала та наконечники)

      Але річ не в тому, що світ за два мільйони років так змінився, а в тім, що всі ті речі, що нас оточують, хтось винайшов. Кожна річ має свою історію, не схожу на інші. Візьмемо, наприклад, електричну лампочку. В неї є предки – гасова лампа, свічка, перші світильники, які складалися з плошки й шматка мотузки, факели… Цікаво? Так, але не просто цікаво, а ще й корисно. Ні, ми не думаємо, що кожен із вас хоча б раз у житті потрапить у становище, в якому опинився Робінзон Крузо. Або люди разом вирішать повернутися до природи і відмовитися від надбань цивілізації. Але після того, як ви дізнаєтеся про помилки та успіхи винахідників, про сумні й веселі історії, які можуть розповісти різні речі, ви поглянете на світ трохи інакше. І, можливо, у свою чергу створите щось таке, що стане в пригоді вашим нащадкам. А не створите – теж не біда. Головне – рукотворний світ речей буде для вас більш зрозумілим.

      Отже, на сторінках цієї книжкии ви дізнаєтеся про секрети фарфорової чашки та булатної шаблі, про вітрильники й залізницю, про комп’ютери й ракети, про дитячі іграшки і модельний одяг. Обирайте, кому що до вподоби. А потім спробуйте уявити, якими будуть ці предмети, скажімо, через 100 років.

      I

      Домашні речі

      Вони завжди поруч. Ми так звикли до їхньої присутності, що навіть не замислюємося над тим, хто їх вигадав. Без них наше життя було б значно важчим і не таким комфортним. Отже, познайомимося: домашні речі. Такі звичайні і такі загадкові водночас, всі вони мають свою історію, яку можуть розповісти кожному, хто хоче її почути.

      Почнемо розповідь про цих «знайомих незнайомців» з… А справді, з чого ж почати? Так. Коли ми заходимо додому, що перше зустрічає нас коло порогу? Правильно: вішалка.

      З вішалки починається не тільки театр…

      Ви знаєте, як і хто винайшов цю корисну річ? Важко собі уявити, але патент на винахід гачка для одягу видали О. А. Нортону тільки в… 1869 році! І як люди до того жили без вішалки? Куди дівали речі? Але відомо ж, що кожний з нас швидко звикає до комфорту і знову починає виказувати невдоволення. Згадайте: щойно нова річ здавалася недосяжною мрією, як завтра ви вже бачили її численні недоліки і вже хотілося чогось ліпшого. Щось подібне сталося і з гачками. У 1903 році робітники дротового заводу почали доймати свого господаря, Альберта Паркхауса,