Шукачі пригод з сузір'я Лебедя. Валентина Островська

Леля – моя друга лялька, яку я зробила. Першою була Багата. Ім’я саме прийшло без роздумів. На той момент я не знала, що була така богиня.

      Леля: Я тебе супроводжую від народження, тому, коли настав момент, ти почала творити, бо саме через ці маленькі ляльки я можу з тобою спілкуватись.

      «Я»: Дякую, але я навіть не знаю радіти з цього приводу, чи ні. Адже, судячи з усього мого життя, ти була надто строгою стосовно мене.

      Леля: Тільки так могла тебе вберегти від безглуздих вчинків. Адже ти сама віддала свою любов маленькому пташенятку.

      «Я»: У мене не було вибору, тому так сталося, як сталося, і це – на краще. Добре, я подумаю про це пізніше. А зараз ми продовжимо наші мандри по відомим і невідомим знанням та – світом невидимих речей, створених життям людини на Землі.

      Лууу: Так було не раз. Подихом космосу стирається весь інформаційний простір знань людства і переноситься на іншу планетарну систему. Тобто стається запліднення придатної для життя планети в іншій сонячній системі. Так було з людством, коли вимерли мамонти, динозаври. Ви були переведені в стан спокою. Параметри тіла – в ту субстанцію, яка могла пережити космічний хаос. В моменти розростання космічних просторів так стається з кожною планетою. Потім, настав час і вам дали біологічну оболонку, в якій ви зараз знаходитесь. Вона вже дещо змінена. І кожен раз, ми попереджали людство про можливі наслідки, але ви не бажаєте чути лише тому, що у вас особливі можливості тіла та розуму.

      Леля: Якщо людство не зміниться, то може зникнути з вашого тіла та система органів, за допомогою якої ви маєте можливість отримувати насолоду в коханні та стосунках.

      Розум: Так, я в глибині це знаю і кожна людина про це знає. Однак наші клітини мозку, а також знання пожирають якісь липкі та мерзенні слизняки.

      Лііі: Так, це є одна із паразитичних систем прибульців – сірі маленькі чоловічки. Вони спів працюють з темними силами. Допомагають людині творити злі образи, аби людство було залежним від певного кола людей та не мало можливості розвиватися.

      Дідько: Сірими користуємося всі ми – ті, хто проти живого світла. Ми – за чорне деструктивне світло, тому наша майстриня бачить людей як ялинки, обвішані ліхтариками. У когось різнокольорові, а в когось – лише сірі та чорні. Ха-ха-ха, ми переможемо!

      Егоїзм: Від мене залежить, – хто матиме перевагу. Я – всемогутня сила людини!

      Розум: От-то і воно! Тому то ти мене і не чуєш. Я завжди говорю, що потрібно співпрацювати, а не воювати. Людське тіло – це наш дім і без нього тобі в просторі не жити. Тільки розум вічний, а всі складові емоцій людських – вони мають кінцеву точку.

      Егоїзм: А нам в житті допомагає ЛЕЛЯ, тому тобі розум в тілі людини веселіше жити, а так ти сухий і черствий.

      Розум: Так, я не сперечаюся. Цікавіше коли людина мислить і поступає на свій розсуд, враховуючи свої гормональні потреби. Саме тому то і горять різноманітні вогники в аурі людини.

      Дідько: Не слухай ти його, Егоїзм!