Володимир Мономах. Володимир Ричка

на зустріч, кажучи так: «Піди до Києва. Хай урядимось ми про землю Руську перед єпископами, ігуменами, і перед мужами отців наших, і перед городянами, щоб оборонили ми землю Руськую од поганих». Чернігівський князь, сповнившись зухвалого помислу з погордою їм відповів: «Не гоже мене судити єпископам і ченцям або смердам». І не захотів прибути на зустріч із братами.

      Після чого останні рушили на Олега до Чернігова, а потім й до Стародуба, за мурами якого сподівався укритися Олег. Після тридцятитрьохденної облоги міста, Олег запросив миру, який йому і було даровано. При цьому чернігівський князь пообіцяв прибути на раду князів до Києва. Але недотримав слова, а рушив оружним походом на Смоленськ із якого перед тим Святополк і Володимир вивели Давида Святославича, посадовивши у ньому Мономахового сина Ізяслава. Смоленська він не здобув, але захопив Муром, у битві поблизу якого Ізяслав Мономахович наклав головою.

      Примечания

      1

      Костомаров Н. И. Князь Владимир Мономах // Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Кн. 1. Вып. 1, 2, 3, – М., 1990. – С.70.

      2

      Грушевський М. С. Історія України-Руси. В 11 т., 12 кн. – К., 1992 (Пам’ятки історичної думки України). Т. 2. – С. 120.

      3

      Ширше див.: Ищенко А. С. Владимир Мономах в русском общественно-историческом сознании: мифологический образ и историческая реальность. – Ростов-на-Дону, 2014.

      4

      Див.: Гуревич А. Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. – М., 1970. – С. 76, 218.

      5

      Данилевский И. Н. Древняя Русь глазами современников и потомков. – М., 1999. – С. 113.

      6

      Оссовская М. Рыцарь и буржуа: Исследования по истории морали. – М., 1987. – С. 26.

      7

      Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 1987. – С. 61.

      8

      Лев Диакон. История. – М., 1988. – С. 57.

      9

      Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летописей (Далі – ПСРЛ) – Л., 1926. – Т. 1. – Стб. 240. Тут і далі цитування літописних джерел подається у перекладі українською мовою за виданням: Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – К.: Дніпро, 1989.

      10

      Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. Т. 1. Стб. 162.

      11

      Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 161.

      12

      Див.: Franklin S. Some Apocryphal Sources of Kievan Russian Historio-graphy // Oxford Slavonic Papers, 1982. – № S. Vol. 15. – P. 6 – 15.

      13

      Пресняков