За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький

у Дніпро позакидаю, а заживу купцем первой гільдії, зав’ю такі моди алад’ябель! Тільки ж Проня й погана, як жаба… Та якби запустить пазури у її скриню, то ми при боці заведемо таке монпасьє, що тільки пальці облизуй! От би, приміром, ту дівчину, що коло Владимира ганяв! А-ах!

      Вихід V

      Голохвостий, Проня, Настя і Наталка.

      Голохвостий (зуздрівши). А ось і вони з кумпанією. Ну, Голохвостий, держись!

      Проня, Настя і Наталка мляво ідуть і прощаються з якимсь кавалером.

      Голохвостий. Як би ето підойти похвисоніще, щоб так зразу шиком і пройняти? (Пробує кланятись.) Ні, не так… (Обсмикує одежу на собі.)

      Проня (наближається; за нею подруги). Голохвастов, здається?

      Голохвостий (підліта). Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!

      Проня (манірно). Мерси, мусью! (До подруг.) Таки дожидався: я нарочито проманіжила.

      Голохвостий. Рикомендуйте мене, пожалуста, баришням! Хоч я і не знаю їх, но надєюсь, што ви не будете водить компанію лиш би з ким!

      Проня. Разумєється. Єто маї близькі приятельки і сасіди.

      Голохвостий. Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.

      Настя. Мені здається, що ми десь стрічались.

      Голохвостий. Нічаво нєту вдивительного – міня знаєт увесь Київ чисто.

      Наталка. Невже?

      Голохвостий. Рішительно. Міня вездє принімают как сваво, значить, без хвисона!

      Проня. Там, вєрно, красавиць найшли порядошно.

      Голохвостий. Што мнє краса? Натирально, перве дєло ум і обхождєніє: делікатні хранцюзькі маньори, штоб вийшов шик!

      Проня. Разумєється, не мужицькі: фе! Мове жар!

      Наталка (до Насті). Який він гарний!

      Настя. Нічого собі; тільки штукований!

      Наталка. А я вас сьогодні десь бачила.

      Голохвостий. Я чоловік не очень дуже посидящий: люблю у праходку з образованними людьми ходить. Ноги чоловіку, видите, для того й дадені, штоб бити ними землю; потому вони і ростуть не з голови…

      Наталка (до Насті). Який він розумний та гострий як бритва!

      Проня (до подруг). А я ж вам не казала, що первий кавáлер!

      Голохвостий. Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?

      Наталка. Што ви, я не куру!

      Настя. І я ні; та чи пристало ж баришням?

      Голохвостий. Перва мода!

      Проня. А ви не знаєтьо? Дайте мінє! (Закурює і закашлюється.)

      Голохвостий. Может, крепкі? Я, якшто дозволите, Проню Прокоповно, принесу вам натиральних дамських.

      Проня. Мерси! То я ковтнула какось диму…

      Наталка і Настя. Та киньте папироску, а то ще закашляєтесь.

      Проня. Пусте! Я ще в пенціонє курила…

      Голохвостий. Чим же мінє баришень прекрасних поштувати? Позвольте канахветок! (Вийма з кишені у піджаці.)

      Настя (до Наталки). Ач, який ввічливий!

      Наталка. Настоящий хрант.

      Беруть конфетки.

      Проня (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше