Game over!. Олександр Есаулов

на заекранника.

      – А хіба там був інший заекранник? – запитала Шана.

      – А дракон? – спокійно відповів Рикпет. – Двері зачинилися, і я не бачив, зник він чи ні, коли стрічка зупинилася. Раз Гірея нас перетворила на воїнів, то що їй варто кого-небудь перетворити на дракона?

      – Загалом так, – підбила підсумок Шаната, – нехай кожен спробує зупинити стрічку у своїй грі.

      – Рикпет, Шаната, до бою!

      – Ого! Відразу двох!

      – Напевно, знову міцний горішок! Ну, що ж, Шано, гайда, покажемо йому, де раки зимують!

      Розділ 7

      Знову на четвертому рівні

      Вони вилетіли з труби відеокарти просто в центрі величезного залу, того самого, з якого починав попередню гру Рикпет.

      – Шано, за мною! – крикнув він напарниці й щодуху побіг до обстріляного дверного отвору. Шана мчала за ним. Бічним зором десь на кручених сходах Рикпет побачив спалах пострілу. Із усіх сил він штовхнув Шану й відразу відчув різкий і сильний удар у плече. Його збило з ніг, і він влетів у дверний отвір уже за інерцією. Услід за ним у рятівну темряву вбігла Шана. Рикпет застогнав.

      – От же гад, га? От же гад! Ти як, Рику? Потерпиш трошки?

      – Потерплю…

      – Зараз я його зроблю… Потерпи, га…

      Шана зняла шкіряні кришечки з трубки оптичного прицілу.

      – А це ще навіщо? – кривлячись від болю, запитав Рикпет. – Яка користь, якщо автомат не пристріляний?

      – Пристріляний. Я позавчора пристріляла. Цей коридор куди веде?

      – Не знаю… М-м-м…

      Шана побігла, а потім Рикпет знепритомнів. Отямився він від болю. Шана стояла поруч з ним навколішки, намагаючись зняти обладунки з пораненого плеча.

      – Терпи, Рику, ще трохи…

      – Ти йому зробила геймовер?

      – Ні, але на одне життя вкоротила. З першого пострілу! Спасибі тобі, Рику! Якби не ти…

      – Годі тобі! Треба робити геймовер. Ідемо!

      Після перев'язки плече боліло менше. Рикпет, пам'ятаючи, куди йшов минулого разу, повів Шанату на нижній поверх. Ось і знайомий зал. Рикпет зупинився перед дверима, за якими в минулій грі ховався дракон.

      – Ось тут, – прошепотів він, – якщо він не мандрівний, то значить і зараз тут.

      – Що ти пропонуєш?

      – Якщо гравець той самий, то він цю кімнату вже знає. А ось наступну, яка на поверх нижче, – ні. Туди його треба заманювати…

      – Це там, де динозаври?

      – Ага. Але ці двері однаково треба відкрити, інакше дракон тут і залишиться. Ти відійди, га?

      – Куди ти, поранений?! Ти ж і сіпнутися не встигнеш, як він тебе підсмажить!

      Шаната силоміць запхала Рикпета в порожню кімнату й підішла до дверей, котрі треба було відчинити, аби спрацювала пастка з кошлатим драконом. Вона присіла навколішки, прикладом автомата натисла на ручку, різко пхнула двері та одночасно з цим упала вздовж стінки на підлогу, закривши голову руками.

      Шах-х-х – шугнуло полум'я, і двері неквапом зачинилися.

      – Все, зараз донизу!

      Рикпет і Шаната