Бот. Максим Кидрук

Читать онлайн.
Название Бот
Автор произведения Максим Кидрук
Жанр Научная фантастика
Серия
Издательство Научная фантастика
Год выпуска 2012
isbn 978-966-14-4654-9



Скачать книгу

не поїду далі, – категорично заявив чилієць. – Давай подзвонимо Віллу. Супутниковий телефон з тобою? Вілл не підпорядковується Джепу,[30] може, він зрозуміє і…

      – З телефоном усе в нормі, старий, просто… Вільяма немає…

      Дверцята «Тойоти» захлопнулись і решта слів не пробились у салон. Проте почутого виявилось достатньо, щоб Ігор спохмурнів і неспокійно завертівся на сидінні.

      – Америкос накивав п’ятами? Не може бути, – правив далі Штаєрман: – Де він? Той сучий син не міг просто так покинути все!

      – Кейтаро просив тобі не казати, – потупився американець.

      – Що не казати?

      – Вчора боти взяли Вілла і одного з негритосів Ріно…

      Оскар не зрозумів:

      – Як це «взяли»?

      – Забрали з собою.

      – Бляха, що-о?!!

      – Ми зрозуміли, що вони підкопали стовпи, але подумати не могли, що зразу в двох місцях. Кинулись прикривати пролом напроти головних дверей жилого блоку, а ті гади увірвались до гаражів у першому інженерному. Кейтаро наказав відходити… заблокував «DW» будівлю… ми там засіли… а Вілл і один з найманців, ну, вони не встигли, розумієш… Ті гівнюки упіймали їх і потягли у пустелю.

      Штаєрман глитнув слину:

      – І ви нічого не зробили?

      – А що ми мали робити, трясця твоїй матері?! – рикнув Джеффрі. Уперше за час подорожі він втратив самовладання. – Усім було страшно до всирачки, старий! Навіть Ріно сидів тихо, як миша. Ми за три дні ні разу в них не поцілили! В жодного! Січеш, про що я? Та я б ліпше сам собі пустив кулю в скроню, аніж вийшов тоді на вулицю.

      – Боти вбили їх? – Оскар здригнувся.

      – Ні.

      – Ні?

      – Принаймні не відразу. Поки тягли, вони були живими. А там… не знаю.

      – Але для чого Вілл здався тим вилупкам? Що вони з ним робитимуть?…

      – Про це хай розкаже українець, – американець стрельнув очима в напрямку задніх сидінь «Toyota Tundra». – Я тобі і так багато вибовкав, хоча це ще не все. – Штаєрман прикусив губу, наготувавшись слухати далі. – Оскільки напруги на периметрі не було, а ми засіли в «DW» будівлі, наче мавпи в зоопарковій клітці, ті довбані карлики пролізли у склад і… – шофер махнув рукою з виглядом «усе пропало!». -…Розбомбили його.

      – Щоб я здох, – прошипів Оскар.

      – Сьогодні маєш усі шанси, – процідив Джефф, – бо тепер у наших малюків сила-силенна набоїв і дюжина п’ятисотих «Моссбергів».[31]

      – Ти жартуєш.

      – Ні, ти все правильно почув. У втікачів тепер вогнепальна зброя.

      – А гормон?!

      – Розслабся. Не все так погано. Кейтаро після твого відльоту наказав перетягти сулії з альдостероном у житловий корпус. Стероїди поки що у нас.

      Обоє чоловіків замовкли. На Панамерикані, вдалині за їхніми спинами, час від часу пролітали автомобілі. Реву двигунів не було чути. Звук моторів затирало сичання вітру над пустельним



<p>30</p>

«Джеп» (англ. сленг. Jap, від Japanese – японець) – американське сленгове прізвисько для японців. Має легкий відтінок зневаги.

<p>31</p>

Mossberg 500 – один з найбільш розповсюджених у світі багатозарядних дробовиків з перезарядкою рухомою цівкою.