П’ятеро на острові скарбів. Энид Блайтон

повторила Джорджа. – Хоча з вашого боку це дуже мило.

      Вона подивилася на Джуліана синіми очима, і хлопець спохмурнів, намагаючись придумати спосіб, як змусити цю уперту дівчинку взяти морозиво. Аж тут він посміхнувся.

      – Послухай, у тебе є дуже багато цікавих речей, чим би ти могла з нами поділитися, якщо тільки дозволиш нам цим скористатися. Ти поділишся з нами, а ми поділимося з тобою, наприклад, морозивом. Згодна?

      – А що у мене є, чим я могла би поділитися? – здивувалася Джорджа.

      – У тебе є собака, – відповів Джуліан, поплескуючи по хребту великого брунатного двірняка. – Ми б теж радо з ним вовтузилися, він такий милий! У тебе є дивовижний острів. Ми б дуже тішилися, якби вряди-годи ти з нами ним поділилася. І в тебе є затонулий корабель. Ми хотіли б його побачити, якщо ти дозволиш нам. Звичайно, морозиво та солодощі не йдуть ні в яке порівняння з усім цим, але було б добре піти на таку домовленість і ділитися одне з одним тим, що у кого є.

      Джорджа пильно поглянула у Джуліанові карі очі. Хлопець їй подобався. Вона не мала звичаю з кимось ділитися. Самотня, незрозуміла для всіх одиначка, сувора і завзята. В неї ніколи не було друзів. Тімоті поглянув на Джуліана і зрозумів, що той пропонує Джорджі щось гарне і шоколадне. Він підстрибнув і по-дружньому лизнув хлопця.

      – Сама бачиш – Тім хоче, щоб із ним ділились, – усміхнувся Джуліан. – Він зрадіє трьом новим друзям.

      – Так, звичайно, – погодилася Джорджа, несподівано поступившись й узявши шоколадне морозиво. – Спасибі, Джуліане. Я поділюся з вами. Але обіцяйте нікому ні слова не говорити вдома, що Тіммі залишився зі мною.

      – Звісно, обіцяємо, – сказав Джуліан. – Але я не розумію, чому твої батьки будуть проти вашої дружби, якщо Тіммі більше не живе у вас. Ну, як морозиво? Еге ж, смачне?

      – О, чудове, я такого смачного ще не їла! – вигукнула Джорджа, відкушуючи шматочок. – Таке холодне! Цьогоріч я ще не їла морозива. Смакота!

      Тімоті теж спробував відкусити. Джорджа залишила йому крапельку. Потім обернулася і всміхнулася своїм кузенам.

      – Ви гарні, – сказала вона. – Я рада, що ви приїхали. У другій половині дня візьмемо човна й повеслуємо навколо острова, щоб побачити кораблетрощу. Згодні?

      – Авжеж! – вигукнули хором усі троє. І навіть Тіммі помахав хвостом, ніби все зрозумів.

      Розділ 4

      Захоплива подорож

      Уранці діти пішли на пляж, і хлопці на власні очі переконалися, що Джорджа набагато краща за них плавчиня. Вона плавала потужно й швидко, надовго затримуючи подих під водою.

      – Чудово плаваєш, – сказав Джуліан із захватом. – Шкода, що в Енн поступу немає. Енн, тобі слід замах потренувати, інакше ніколи не зможеш запливати так далеко, як ми.

      Після купання усі дуже зголодніли. Діти зійшли стежкою на кручу, сподіваючись на тривний підобідок… І справді наїдки вже чекали на них. Холодне м’ясо і салат, сливовий пиріг і кастард[1], а на завершення – сир. Діти ураз все вмололи!

      – Що ви збираєтеся

1

Заварний крем з желятиною. Можна ще запікати (прим. перекладача).