Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

просували його як відповідь на дискримінацію та переслідування євреїв. Саме тоді до єврейських громад Російської імперії також потрапив соціалізм. Кілька груп соціалістів допомагали сільськогосподарським поселенням Палестини, організовуючи поселенців для створення фермерських спільнот та підтримуючи їх і надалі. Це було початком того, що пізніше матиме назву «практичний сіонізм».[52]

      Сіонізм – це рух, створений у Європі, є частиною її історії та натхненний її культурою. Сіоністський націоналізм, романтизм, лібералізм і соціалізм – усі прийшли з континенту. У цьому сенсі історія сіоністської присутності у Палестині є частиною європейської історії.

«Дещо дивне»

      Авігдор Грюн навіть і не розглядав можливість оселитися на Сіоні. Направду він не мав бажання полишати Польщу, хоч одного разу і виявляв активність у «Ховевей Ціон». Його соціальна ізольованість, яка мала спонукати до еміграції, значною мірою перекривалася його сіоністською активністю. Ця активність давала йому контакти з людьми, які робили все можливе, щоб їх ніхто більше не бачив у його компанії. Він запрошував їх у гості раз на тиждень заради спілкування, упродовж якого вони разом читали газети на івриті «Га-Цефіра» та «Га-Меліц». Бен-Ґуріон не міг згадати, чи був його дідусь також членом групи, але згадував, як сидів на колінах діда та розмовляв на івриті: спочатку по складах, потім словами і, врешті-решт, цілими реченнями.[53]

      Десь за чотири місяці до його десятиріччя «Га-Меліц» уперше згадала на своїх сторінках чоловіка, на ім’я Теодор Герцль, автора нової книги «Єврейська держава», тільки-но надрукованої у Відні. Відгук був дуже позитивним.[54] Звістка про Герцля розповсюдилася дуже швидко. Плоньськом поповзли чутки, що прийшов Месія. Бен-Ґуріон розповідав, що у них описували високого привабливого чоловіка з чорною бородою.[55] Насправді Герцль був невисокий на зріст і обіцянок щодо божественної спокути не давав. Ба більше, що суперечить «Ховевей Ціон», він не вірив у ефективність поодиноких переселень євреїв до Палестини. Його мета була – створити повноцінну національну державу; для цього Герцль створив світову організацію, що б обстоювала єврейську незалежність шляхом домовленостей з Османською імперією та європейськими силами. Іншими словами, це був більше політичний, ніж практичний сіонізм. Авігдор Грюн негайно почав з ентузіазмом підтримувати Герцля. Так само зробив і власник місцевого магазину Сімха Ісаак. Удвох вони створили спільноту, яку назвали «Бней Ціон» – Діти Сіону. Вони почали збирати «шекелі», як називалися членські внески до сіоністського руху, та відправляли пожертвування до Палестини. У вересні 1900 року організація налічувала дві сотні членів[56].

* * *

      Сіоністською діяльністю у Плоньську зацікавилися далеко за його межами. «Га-Меліц» висвітлювала зустрічі, що відбувалися у будинку Грюна. На одному з таких зібрань була в голос прочитана брошура, написана

52

Goldstein 2016; Laqueur 1972, p. 75ff.; Laskov 1999, 1, p. 393ff.

53

Ben-Gurion 1974b, p. 7.

54

Hamelitz, June 18, 1886.

55

Ben-Gurion 1974b, p. 16.

56

Шломо Цемах стверджував, що Грюн «не поспішав» вносити до каси організації збори, які він стягував. Він міг використати гроші на свої домашні потреби й мати труднощі у їх поверненні. У підсумку організація вирішила припинити збирати шекелі. Бен-Ґуріон пізніше розповідав, що хотів зібрати шекелі зі своїх однокласників, але дорослі не дозволили. (Zemach 1983, p. 19; Ben-Gurion 1974b, p. 31; Hatzefirah, Sept. 14, 1900).