Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов

я!

      Сватай мене, серденько,

      Вийду я.

2.

      На городі коло броду

      Барвінок не сходить:

      Чомусь дівчина до броду

      По воду не ходить.

      На городі коло броду

      В’яне на тичині

      Хміль зелений: не виходить

      Дівчина з хатини.

      На городі коло броду

      Верба похилилась.

      Зажурилась дівчинонька,

      Тяжко зажурилась.

      Плаче, плаче та ридає,

      Як рибонька б’ється,

      А із неї, молодої,

      Поганець сміється.

      245. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського

      4 січня 1858. Нижній Новгород

      4 генваря

      1858.

      Вибач мені, моє серце, мій голубе сизий, що я так давно до тебе не пишу, нічого було писать. А тепер набралося так багато того писа[ння], що ніколи писать. Добрий оцей чоловік завтра їде в столицю, зайде до тебе, і ти з ним, як матимеш час, добре набалакаєшся.

      Приїжджав до мене колядувать старий М. С. Щепкін, то я після його колядки ще й досі хожу, неначе після похмілля. Нехай йому Господь шле добре здоров’я.

      Поздравляю тебе з Новим годом. Дай Кулішеві копу серебром і поцілуй за мене графиню Настасию Ивановну, і білш нічого. Ніколи. Не забувай мене, голубе мій сизий. Чи не знаєш ти, де живе отой Жемчужников? Як знаєш, то напиши мені. Метлинського я получив, спасибі тобі. Прощай, моє серце.

      Т. Шевченко.

      На звороті:

      Высокоблагородному

      Михайлу Матвеевичу

      Лазаревскому.

      В С. Петербурге. В Большой Морской,

      в доме графа Уварова.

      246. Т. Г. Шевченка до М. О. Максимовича

      4 січня 1858. Нижній Новгород

      Мій голубе сизий!

      Я ще й досі не охолонув од мого дорогого гостя, і досі ще стоїть він у мене в очах і не дає мені покою ні вдень, ні вночі. Присів оце, щоб написать тобі письмо любенько та подякувать тобі за твої дорогії подарунки. Так що ж, така нісенітниця в голові ходить, неначе, крий Боже, з похмілля. Завдав він мені свято. Так учистив, що аж пальці знать.

      Вибач мені, мій голубе сизий, ради великого Бога, що я тобі так оце нашвидку пишу, єй-богу, нічого в голову не лізе, кроме нашого великого чудотворця Михайла Семеновича. Дасть Бог, трохи одпочину, то напишу тойді тобі тихесенько, гарнесенько, та, може ще, як Бог поможе, і віршами. А тепер цілую тебе, моє серце, за твої подарунки, поздоровляю з Новим годом і молю Господа милосердого послать тобі долголетие и здоров’я, на славу нашої преславної України. Поцілуй за мене свою хорошую, добрую пані, а мою щирую землячку. І, други мои искренние, не забувайте кобзаря, убогого і щиро вас любящого

      Т. Шевченка.

      Нижній Новгород.

      4 генваря

      1858.

      На звороті:

      Высокоблагородному

      Михаилу Александровичу

      Максимовичу.

      В Москве.

      247. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна

      4 січня 1858. Нижній Новгород

      4 генваря

      1858.

      Друже мій єдиний! Я ще й досі не вгамувався од того великого