Меч і хрест. Лада Лузіна

вночі до музею прийшла?

      – Не знаю, – відповіла Марійка щиро (у неї ще не було часу подумати про це). – Я ж тут на ліжку заснула, а прийшла до тями вже там, – розторопно пояснила вона, зрадівши зміні теми.

      – Ясненько, – мовила співачка, хоча абсолютно нічого ясного в цьому якраз і не було. – А я в клубі зі сцени зірвалась і помчала, ніби мене тягли… І що ти про все це думаєш? Є якісь версії? – з сумнівом поцікавилася вона.

      Марійка посилено закивала у відповідь і поставила незайману філіжанку на тумбочку.

      – Не питимеш? – пожвавилася Дарина, хапаючись за другу порцію стимулятора.

      Відмовниця швидко хитнула головою.

      – Я думаю… – почала вона хоробро.

      І зупинилася.

      Вона не знала, чи можна сказати хорошій білявці ПРАВДУ?

      Але, з іншого боку, хіба мала вона право їй не сказати!

      – Я думаю, що та жінка в «Центръ колдовства» була відьмою! – мовила Марійка тремтячим від хвилювання голосом і зіщулилася в очікуванні відповіді.

      Білявка сумно дивилася на неї із-за філіжанки.

      – Ти що, насправді віриш у відьом? – недовірливо спитала вона нарешті й роздратовано почухала кінчик носа. Їй не хотілося кривдити цю дівчину: попри цілу валізу спресованих комплексів, Марійка здавалася Дарині непоганою.

      – Зрозумій, якщо відьом немає, все, що сталося з нами, можна пояснити тільки масовим нападом божевілля! – переконано проголосила Марійка.

      – Теж варіант, – радісно погодилася білявка.

      Хоч як дивно, саме безапеляційність Марійки негайно надихнула її на десяток побічних версій, які раніше чомусь просто не спадали їй на думку!

      – Тільки повір мені, я можу відрізнити глюки від реал-тайм.

      – Ось бачиш!

      – Ні, це ти дивися. – Дарина самовдоволено виставила вперед міцну пухку долоньку і, побіжно помилувавшись своїми чудовими нігтями, демонстративно загнула великий палець. – По-перше, тітка, яка начебто померла у нас на очах, могла бути або довбаною, або просто хворою, або, що скоріше за все, спеціально цю виставу розіграла. А я ж не лікар, пульс на шиї могла і не промацати. Правильно?

      – Ні, – спростувала Марійка. – Вона по стелі повзала!

      – Цирковий трюк! Може, там скобочки які-небудь непомітні були.

      – А звуки?

      – Магнітофон.

      – А вітер?

      – Вітродуй. У нас такий за кулісами стоїть. А є ще машини для дощу та снігу.

      – А те, що ми вночі на гору прибігли?

      – Гіпноз, – негайно знайшла собі раду Дарина, остаточно впадаючи в кураж суперечки. – Гіпноз, між іншим, – науково доведений факт! Ти коли-небудь на сеансах Кашпіровського була? А я була. Там люди штабелями падають. І ця тітка теж могла бути Кашпіровська. – Вона задоволено загнула вказівний палець і помахала трьома з решти.

      – А вогонь, в якому вона перед нами з’явилася, теж можна пояснити? – спитала Марійка вже більш невпевнено.

      – Легко! Це спецефект! Ти коли-небудь по телику дивилась, як фільм знімається? Там люди теж у вогні