Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

нескінченно розмаїті істини, розподілені по дисциплінах цієї mathesis. Проте всі вони зводяться до маленького набору «засадових» істин, які в чисто логічних дисциплінах функціонують як «аксіоми». Ми називаємо логічними категоріями, або категоріями логічного регіону, «предмет-взагалі» чисто логічні поняття, які постають у цих аксіомах – поняття, які в загальній системі аксіом визначають логічну сутність предмета-взагалі або які виражають безумовно необхідні та конститутивні визначення предмета як такого, якогось Щось – якщо взагалі Щось повинне бути можливим. Оскільки чисто логічне в нашому абсолютно точно окресленому сенсі визначає єдине філософськи важливе (і взагалі ґрунтовно важливе) поняття «аналітичного»[11] на противагу «синтетичному», ми позначаємо ці категорії також як аналітичні.

      Отже, прикладами логічних категорій є такі поняття, як властивість, відносна якість, стан речей, зв’язок, ідентичність, однаковість, множина (зібрання), кількість, ціле і частина, рід і вид тощо. Але також «категорії значення», належні до сутності речення (апофанзи), засадові поняття різних видів речень, структур і форм речень, і все це відповідно до нашої дефініції з урахуванням сутнісних істин, які пов’язують між собою «предмет-взагалі» і «значення-взагалі», ба більше, зв’язують так, що чисті істини значення можна перетворити на чисті предметні істини. Саме тому «апофантична логіка», навіть при тому, що в ній ідеться лише про значення, все ж таки належить до формальної онтології в широкому сенсі. Проте категорії значення слід відокремити як особливу групу і протиставити їх іншим категоріям, а саме формальним предметним категоріям у строгому сенсі[12].

      Зауважмо тут ще, що під категоріями ми можемо розуміти, з одного боку, поняття в сенсі значень, а з іншого – також, і навіть це було би краще, самі формальні сутності, які виражені в цих значеннях. Наприклад, «категорії» стан речей, множинність тощо в граничному сенсі означають формальні ейдоси «стан речей взагалі», «множинність взагалі» тощо. Еквівокація небезпечна лише, поки не навчилися чисто розрізняти те, що тут має бути розрізненим: «значення» і те, що завдяки значенню дістає «виразу»; або: значення і предметність, що має значення. Термінологічно можна чітко розрізнити категоріальні поняття (як значення) і категоріальні сутності.

      § 11. Синтаксичні предметності та граничні субстрати. Синтаксичні категорії

      Тепер потрібно здійснити важливе розрізнення в царині предметностей взагалі, яке у вченні про форми значень постає як («чисто-граматичне») розрізнення «синтаксичних форм» і «синтаксичних субстратів» або «матеріалів». При цьому виявляється розрізнення формально-онтологічних категорій на синтаксичні категорії і субстратні категорії, яке треба розглянути докладніше.

      Під синтаксичними предметностями ми розуміємо такі предметності, які виведені з інших предметностей завдяки «синтаксичним формам». Категорії, які відповідають

11

Див.: «Логічні дослідження», ІІ том, 3 дослідження, § 11–12.

12

Щодо розрізнення логічних категорій на категорії значення і формально-онтологічні категорії див.: «Логічні дослідження», І том, § 67. Категоріям ціле і частина спеціально присвячено 3 дослідження ІІ тому. – Тоді я ще не наважився прийняти проблемний через історичні причини вираз «онтологія», я позначив це дослідження (там само, с. 222 першого видання) як частину «апріорної теорії предметів як таких», що А. фон Майнонґ скорочено виражає словом «теорія предмета». Тепер на противагу цьому я вважаю, що через певні зміни, які відбулися, правильно було би знову надати чинності старому виразу «онтологія».