Кубик Рубіка. Ксенія Циганчук

де ти навчаєшся?

      – Вже не навчаюся.

      – А де навчався?

      Хлопець заледве вимовив довгу назву свого коледжу; тут він знову зробив спробу встати, та патрульні не дозволили.

      – Заспокойся, все добре. А що вживав? – запитав Андрій.

      – «Мікадо»[17] і портвейн.

      – Навіщо ти це все вживав?

      Молодик знову щось пробурмотів про дівчину та про те, що в неї викидень і вкотре пробував встати.

      – Я пережить не можу.

      – Заспокойся, це життя, – погладила по плечу Власта.

      Патрульна все більше нервувала, підвелася, розминаючи затерплі ноги. Те саме зробив напарник.

      «Де в біса ця швидка?» – Власта роззиралася, сподіваючись побачити в темряві проблискові маячки.

      По рації колеги передавали один одному інформацію, та патрульна лише відсторонено вислухала: нічого, що стосувалося б їхнього з Андрієм екіпажу. Напарник продовжував розмовляти з хлопцем, намагаючись звеселити й відволікти від болів у серці. Власта ж зосередилася на обличчі невідомого. Щось змінилося. Вона не могла зрозуміти, що саме, та могла заприсягтися: його обличчя зараз інше. Більш бліде? Більш скривлене від болю? Він так і не відняв руку від серця. «Тримайся, малий».

      – Швидка вже їде. Маєш якісь серцеві хвороби?

      Хлопець заперечно похитав головою. І знову щось нерозбірливе пробурмотів. Раптом на пів слові юнак замовк, легенько нахилився вперед, заплющив очі. Дихання його стало гучним і важким.

      Патрульні напружилися: щось точно не так.

* * *

      Харків. Середа, 6 листопада 2019 року. 01:01

      Анна ніяк не могла збагнути: речі в шафі висіли інакше. Свою спортивку на фітнес вона завжди вішала окремо від іншого одягу, аби швидше знайти в спортзал потрібне. Невже вранці настільки поспішала, що повісила речі як-небудь? Насупилася, намагаючись пригадати.

      Об ноги потерся Джой, привертаючи до себе увагу. Анна схопила його на руки й міцно притиснула до грудей. Кіт заборсався.

      – Сам прийшов до мене, – усміхнулася й відпустила тварину.

      Після вечірнього візиту до будинку лишився неприємний осад. Навіщо вона взагалі пішла туди? Що сподівалася знайти? Поліція вже все обнишпорила. Хто вона така, що могла б працювати краще за них?

      Анна зачинила шафу й заходилася впорядковувати робочий стіл. Сьогодні вона весь час пригадувала зустріч зі слідчим. Усе її дратувало. Віктора вони не знайшли. Не врятували й Сашу. Останнім часом її огортало нестерпне почуття безвиході.

      Кожного дня Анна обмірковувала свої шанси знайти вбивцю брата та невістки. Нещодавно заїкнулася про це батькові, вчинилася сварка. Той забороняв навіть думати про це. Вона ж зі свого боку і хотіла, і боялася, інстинктивно розуміючи, як це небезпечно.

      Після дурнуватого задуму побачити дім, де знайшли тіло Саші, дівчина так і не спромоглася заснути. Натомість пів ночі просиділа над новим проєктом. Потім, як завжди, продумала гардероб на наступний день. Ну а тепер все ж варто спробувати заснути.

      Анна вимкнула світло й визирнула у вікно. Вітер зривався все більше, і дівчина

17

«Мікадо» – алкогольний напій, виготовлений із натурального вина та настою сливи.