Смарагдове місто Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

своєю чергою, побачивши, що монарх мовчить, остаточно осмілів і сів на величезний діамант, який лежав посеред печери.

      – Раджу порахувати до шістдесяти, перед тим, як ви знову щось скажете. Це дасть вам змогу опанувати себе.

      Король роззирався довкруж, шукаючи, чим можна жбурнути в Головнокомандувача Блуга. Не знайшовши поблизу нічого підхожого, він заспокоївся, подумки завваживши, що, можливо, його підлеглий має рацію. Тож самодур плюхнувся на свій блискучий трон, перекинув корону на вухо, загнув під себе ноги і злобно глянув на Блуга. А Головнокомандувач тим часом продовжував:

      – По-перше, ми не зможемо пройти через пустелю. По-друге, навіть якщо пройдемо, Озма, правителька Країни Оз, легко впорається з нашою армією, адже вона – фея. Аби у вас був Чарівний Пояс, тоді ще можна було б з нею позмагатися, але Пояса немає!

      – Пояс! Хочу Пояс! – знову заволав Король.

      – Тоді поміркуймо, як його повернути, – відгукнувся Генерал. – Пояс нині в Дороті, дівчинки з Канзасу, що в Сполучених Штатах Америки.

      – А ось і ні! Вона віддала його Озмі.

      – Як ви дізналися про це?

      – Мій шпигун, Чорний Ворон, літав через пустелю і бачив мій Пояс у Смарагдовому місті, в палаці Озми, – простогнав король.

      – Гм-м, це дає мені надію, – радісно потер руки Генерал Блуг. – А що, коли пробратися в Країну Оз, не переходячи через пустелю? Адже дістатися туди можна ще двома способами.

      – Якими? – не зрозумів Король.

      – Дуже просто: над пустелею і під пустелею, інакше кажучи, повітрям або під землею.

      Почувши це, Король Номів аж підскочив від радості й, зістрибнувши зі свого трону, почав бігати по печері:

      – Геніально, Блуг! Я – Король Підземного Царства, а всі номи – землекопи! Вони можуть пробратися під землею куди завгодно! Ми прориємо підземний хід до самого Смарагдового міста!

      – Спокійно, Ваша Величносте, не поспішайте, – остудив королівський запал Генерал. – Номи – хороші воїни, але однієї сили й хоробрості недостатньо, щоб впоратися із Країною Оз.

      – Ти впевнений?

      – Цілком.

      – Як же нам тоді бути?

      – Забудьте нездійсненні мрії й займіться чимось кориснішим. Хіба мало справ у Підземному Царстві?

      – А як же мій Чарівний Пояс? Я хочу його повернути!

      – Я теж цього хотів би, – зловісно посміхнувся Блуг.

      Цього разу Король так оскаженів, що, не довго думаючи, жбурнув у Головнокомандувача важким королівським скіпетром із чистого сапфіру. Від нищівного удару в голову Генерал не втримався на ногах і розтягнувся на підлозі печери, не подаючи ознак життя. На поклик Короля з’явилися стражники і винесли геть чергову жертву.

      Короля Номів ніхто не любив. Він був лихою людиною і водночас могутнім монархом, тому, аби повернути свій Чарівний Пояс, вирішив знищити Землю Оз і її чудове Смарагдове місто, поневолити принцесу Озму й маленьку Дороті, а разом з ними – усіх жителів Озу.

      Колись Пояс дав змогу Бурому Роквату зробити багато поганих