Повість про Ґендзі. Книга II. Мурасакі Сікібу

яка в неї тверда вдача!..» – гірко всміхнувся Ґендзі, прочитавши листа. Та й він чого вартий, якщо сподівався словами її розжалобити?

      Відкривши дівчині свою душу і вже не натякаючи на сосну з Ота[108], Ґендзі так безупинно докучав їй своїми зізнаннями, що врешті-решт вона, не знаючи, куди подітися, навіть занедужала. «Мало хто знає всю правду… – думала вона. – І чужі, і близькі люди вважають Великого міністра моїм справжнім батьком, тож якщо по світу пошириться чутка про цей випадок, я стану посміховиськом і знеславлю ім’я своє. Я досі не знаю, чи захоче рідний батько опікуватися мною, якщо дізнається про мене, а коли до нього дійде чутка, що я така легковажна, сподіватися не матиму на що». Так мучила вона себе болісними роздумами.

      Почувши з чужих слів про вельми прихильне ставлення до них Великого міністра, принц Хьобукьо і удайсьо Хіґекуро стали ще наполегливіше залицятися до Тамакадзури. А Уцюдзьо з дому міністра Двору, що написав колись про «потік бурхливий», випадково дізнавшись від Міруко, що панні дозволено читати його листи, і не знаючи нічого про родинний зв’язок з нею, з нестямною радістю посилав їй листи з любовними скаргами і з ранку до вечора блукав поблизу її покоїв.

      Cвітлячки

      Головні персонажі:

      Ґендзі, Великий міністр, 36 років

      Тамакадзура, панна із Західного флігеля, 22 роки, дочка Юґао і міністра Двору, названа дочка Ґендзі

      Принц Хьобукьо, Хотару, син імператора Кіріцубо, молодший брат Ґендзі

      Імператриця-дружина, Акіконому, дочка пані Рокудзьо і принца Дзембо, дружина імператора Рейдзея

      Ханацірусато, пані зі Східних покоїв, кохана Ґендзі

      Юґірі, Цюдзьо, 15 років, син Ґендзі та Аої

      Панночка з Весняних покоїв, дочка Ґендзі й пані Акасі

      Пані Акасі, кохана Ґендзі

      Касіваґі, Уцюдзьо, 20–21 рік, син міністра Двору

      Міністр Двору, То-но цюдзьо, брат Аої, першої дружини Ґендзі

      Досягнувши такого високого становища Великого міністра, Ґендзі мав змогу жити тепер спокійно, без особливих клопотів, а жінки, що були під його опікою, влаштовані відповідно до їхніх звань і бажань, не знаючи жодних тривог, почувалися задоволені забезпеченим життя, про яке раніше могли лише мріяти. І лише Тамакадзура, панна із Західного флігеля, на жаль, несподівано опинившись у скрутному становищі, не знала, як з нього вийти. Хоча вона не відчувала до Ґендзі такої відрази, як колись до Тайфу-но ґена, але його дивні таємні залицяння, які вона відкидала, завдавали їй неймовірних страждань. Тепер, досягнувши віку, коли багато чого в житті стає зрозумілішим, вона, роздумуючи над своєю долею, все частіше шкодувала, що поруч з нею немає матері.

      Та й Ґендзі, зізнавшись одного разу в коханні, не тільки не відчув полегшення, а, навпаки, страждав ще більше через те, не в змозі з нею навіть поговорити, тому, остерігаючись людських очей, раз по раз заходив у Західний флігель і заставши дівчину самою, докучав їй своїми любовними скаргами. А вона, не сміючи різко йому відмовити, вдавала, ніби нічого

108

Ідеться про вірш: «Любов мене втомила. / Якби-то сосни з Ота /Кольором своїм / Сказали, / Як прагну зустрічі з тобою!» («Кокінвакарокудзьо», 35336).