Мартін Іден. Джек Лондон

ідеологічного, аніж з художнього погляду.

      У 1907 р. Джек Лондон з дружиною Чарміан відбуває в майже дворічну тихоокеанську подорож на яхті «Снарк», побудованій за його кресленням. Ця подорож якоюсь мірою схожа на ті мандри-втечі, до яких він удавався у молодості: вона теж підводила риску цілим етапом життя, особистого і громадського. На «Снарку» вони пройшли тисячі миль, побували на багатьох островах Полінезії. При цьому Джек виконував обов'язки матроса і заразом писав свій кращий твір, роман «Мартін Іден». Сама подорож була ним згодом описана в книзі «Подорож на «Снарку», що з'явилася 1911 року.

      Після повернення до Америки Лондон вирішує розпрощатися з містом і в 1910 р. оселяється в мальовничому куточку Каліфорнії, долині Глен-Еллен – Місячній долині. Але він не перетворюється на звичайного землевласника, продовжує непокоїтися соціальними питаннями, і у своїй Місячній долині розпочинає експеримент по відродженню в Каліфорнії землеробства, що мало розв'язати проблеми перенаселених міст. На своїх 1500 акрах землі він розгортає сучасне фермерське господарство, яке прибутків не давало, але Лондон відчував радість від роботи на землі. Стає явним охолодження його стосунків із соціалістами. Він болісне реагує на їхні закиди про його «капіталістичний» спосіб життя, знову і знову наголошує, що він ніколи нікого не експлуатував, а все, що він має, зароблене власною працею. Проте фінансово допомагати партії продовжує і офіційно виходить з неї лише у 1916р.

      Пише Лондон в останні роки багато, можливо, навіть надто багато. Створює кілька збірок оповідань, в яких використовує матеріали, привезені з подорожі на «Снарку»; кращі з цих збірок «Оповідання південних морів» (1911) та «Син Сонця» (1912). У них знову пожвавлюється романтичний струмінь, пов'язаний, зокрема, з зображенням тропічної екзотики, знаходить продовження мотив протиставлення первісної дикості цивілізації. Та заразом у них більше гумору, ніж у ранніх північних оповіданнях, менше романтики і патетики.

      З'являється в його творах і новий ідейно-тематичний комплекс – поетизація життя серед каліфорнійської природи, спокійного й врівноваженого, сповненого нехитрих господарських турбот. Він лягає в основу трьох найпопулярніших романів цього періоду: «Час-не-Жде» (1910), «Місячна долина» (1913) та «Маленька господиня великого будинку» (1915). «Час-не-Жде» поєднує клондайкську та урбаністичну теми з каліфорнійською, ідейно підпорядковуючи їх останній, що реалізується в сюжеті: Джо Гарніш, золотошукач і бізнесмен, знаходить щастя у коханні та житті на лоні природи. Наочніше протиставлення міста, що руйнує людину, і сільської ідилії, що відновлює її вітальні сили, здійснюється в романі «Місячна долина», який переповідає історію подружжя з робітничого середовища, що тікає з міста й оселяється на фермі. Мелодраматичний елемент, що дається у ньому взнаки, значно посилюється у «Маленькій господині великого будинку», не кращому з названих творів.

      Пробує себе Лондон і в нових жанрах. Так, «Серця