Мазепа. Д. В. Журавлев

всім дано всеє знати

      І речами керовати.

      На корабель поглядімо,

      Много людей полічимо!

      Однак стирник сам керує,

      Весь корабель управу є.

      Пчулка бідна матку має

      І оної послухає».

      Жалься, Боже, України,

      Що не вкупі має сини!

      Єден живе із погани,

      Кличе: «Сюди, Отамани!

      Ідім Матки ратовати,

      Не даймо єй погибати!»

      Другий Ляхам за грош служить,

      По Вкраїні і той тужить:

      «Мати моя старенькая,

      Чом ти вельми слабенькая?

      Розно тебе розшарпали,

      Гди аж по Дніпр Туркам дали.

      Все то фортель, щоб слабіла

      І аж вкінець сил не мілаї»

      Третій Москві юж голдує

      І єй вірно услугує.

      Той на Матку нарікає

      І недолю проклинає:

      «Ліпше було не родити,

      Ніжли в таких бідах жити!»

      Од всіх сторон ворогують,

      Огнем-мечем руїнують,

      Од всіх не маш зичливости,

      Ані слушної учтивости:

      Мужиками називають,

      А подданством дорікають.

      «Чом ти братов не учила,

      Чом од себе їх пустила?

      Ліпше було пробувати

      Вкупі лихо одбувати!»

      Я сам, бідний, не здолаю,

      Хіба тільки заволаю:

      «Ей, Панове Єнерали,

      Чому ж єсьте так оспалі!

      І ви, Панство Полковники,

      Без жадної політики,

      Озмітеся всі за руки,

      Не допустіть горкой муки

      Матці своїй больш терпіти!

      Нуте врагов, нуте бити!

      Самопали набивайте,

      Остр их шабель добувайте,

      А за віру хоч умріте

      І вольностей бороніте!

      Нехай вічна буде слава,

      Же през шаблі маєм права!»

      Чи винна в тому «одвічна українська ментальність» (на яку вже звикли списувати наслідки своїх недолугих дій пройдисвіти й крутії всіх мастей в українському політикумі минулого й сьогодення), чи щось інше, але слова Івана Степановича Мазепи звучать на диво актуально й сьогодні – як і триста років тому. Мазепа вбачав основну біду українського суспільства у розбраті, недостатній внутрішньонаціональній солідарності. Наслідком цього було виникнення так званих «орієнтацій» доби Руїни – турецько-татарської, польської, московської. Докладніше про політику та геополітику ми поговоримо в наступному розділі, а тут варто зауважити одне: ослаблена зсередини Україна не мала і не має жодних шансів стати суб'єктом, геополітичним «гравцем», і будь-які зовнішньополітичні контакти, «інтеграція» чи «братерська любов» не зарадять цьому, а лише погіршать ситуацію, адже в об'єкта не питають про його інтереси. Саме тому так швидко була, пошматована козацька Україна між «радими допомогти» «союзниками» і «захисниками».

      Як видно з тексту «Думи», Іван Мазепа вважав будь-яку