Название | Секрети Лос-Анджелеса |
---|---|
Автор произведения | Джеймс Эллрой |
Жанр | Полицейские детективы |
Серия | Лос-Анджелеський квартет |
Издательство | Полицейские детективы |
Год выпуска | 1990 |
isbn | 978-617-12-7375-7 |
– Знайдено в сміттєбаці за багатоквартирним будинком у Беверлі-Гіллс. Управбуд їх знайшла, стара жінка на ім’я Лоретта Дауні, та й зателефонувала до місцевого відділка поліції. А хлопці з Беверлі-Гіллс уже передали це нам.
– А є адреса будинку?
Міллард пошукав у папірцях.
– Шарлевіль, № 9849. А навіщо тобі?
– Та просто подумав, що цю частину розслідування я можу взяти на себе. У мене в Беверлі-Гіллз є добрі зв’язки.
– Гаразд. Не просто так тебе «Сміттє-Джеком» кличуть. Негайно в Беверлі-Гіллс. Хендерсон, ви з Кіфкою беріться за затриманих і спробуйте з’ясувати, де вони взяли цю гидоту, – зараз я вам принесу копії протоколів. Натякніть, що, якщо вони підуть на співпрацю зі слідством, ніяких додаткових обвинувачень висунуто не буде. Стейтіс, бери журнали та рушай до пунктів прокату костюмів, можливо, там впізнають або свій реквізит, або тих, хто його позичав, або самих акторів. Спершу спробуймо піти цим шляхом. Якщо ми візьмемося шукати всіх цих людей у картотеках, то втратимо щонайменше тиждень часу. Розійтися. Агов, Вінсеннсе, ворушися. І май на увазі – це Відділ моралі, а не боротьби з наркотиками. Крок убік від інструкцій – і ти в халепі.
Джек заворушився. Спершу в архів, за папкою Боббі Інджа, потім до старої у Беверлі-Гіллс, вислухати її свідчення, які лише підтвердять уже готову гіпотезу: Боббі Індж є членом злочинного угруповання, що створює та поширює непристойні матеріали, – звинувачення, яке тягне на кримінальну відповідальність. Боббі моментально здасть і фотографів, і моделей, і свою зіркову братію – інакше з ними не можна.
День був холодний, вітряний; Джек попрямував на захід, до «Олімпіка». Дорогою він слухав радіо; диктор згадав ім’я Елліса Лоу: розповідали про скорочення бюджету прокуратури. Елліс щось відповідав; згадавши про Білла Макферсона, Джек переключився на іншу станцію. Там грала якась весела бродвейська пісенька, але думки про Макферсона з голови не йшли.
Операція із «Цілком таємно» – це була його ідея: Макферсон любив кольорових дівчат, Сід Гадженс любив публікувати пікантні історії. Елліс Лоу про все це знав, план схвалив і був вдячний за таку послугу. Дружина Макферсона подала на розлучення, а Лоу нічого більше й не треба було – його рейтинг стрімко рвонув угору. Але Дадлі Сміт вирішив, що цього замало, і зробив усе напевно й легко.
У Дот Ротштейн була одна кольорова дівчина, з якою вони познайомилися в колонії для неповнолітніх і з якою час від часу розважалися. Дот домовилася із подружкою, Дадлі Сміт і його вірний посіпака Майк Брюнинг приготували заздалегідь номер у мотелі «Бузок» – знаменитому траходромі на Сансет-Стріп, за містом, де навіть окружний прокурор – просто іще один мужик, впійманий у самих трусах на гарячому. Макферсона запросили на вечерю до «Тихого океану». Дадлі та Марвелл Вілкінс – чорна чотирнадцятирічна красуня – чекали зовні. Брюнінґ завчасно сказав кому треба, і шериф Західного Голлівуду попередив пресу, а Джек Вінсеннс долив Макферсону в останній келих мартіні хлоралгідрату. З ресторану окружний