Мазепа. Історичні картини. Альфред Єнсен

вольовий, рішучий і дуже честолюбний Петро Дорошенко[32], який у своїй сміливій політиці намагався довести до кінця справу Хмельницького і в союзі з турками – споконвічними ворогами християнства – сподівався зберегти самостійність й незалежність України від посягань Польщі та Москви.

      У 1669 році Мазепа очолив особисту охорону Дорошенка, а в 1673 році був посланий до Криму, щоб передати ханові кількох полонених козаків. Проте запорожці натрапили на слід Мазепи, визволили своїх товаришів, а його самого привели на Січ, де Мали намір стратити. Новообраний кошовий Сірко вступився за Мазепу: «Пани братове! Не вбиваймо цього чоловіка! Він ще стане нам і нашій батьківщині у пригоді!» Так Мазепа уник кари, але лист Дорошенка[33]до хана було переслано гетьманові Лівобережжя – Самойловичу, котрий повністю перебував під впливом Москви, а далі – цареві. Цар наказав запорожцям видати Мазепу. Отож не по своїй волі перейшов Мазепа на лівий берег Дніпра, проте через кілька років його звільнили, він був узятий до свити Самойловича і одержав у користування село Малий Самбір. На той час він залишився майже без гроша, і не могло бути й мови про купівлю волів, тож йому самому з двома козаками доводилося впрягатися в плуг.

      Павло Тетеря

      Невідомий автор. Петро Дорошенко. XIX століття

      Печальна епоха руїни досягла тоді на Україні свого апогею. Попередник Самойловича[34] – український гетьман Дем’ян Многогрішний[35] за таємну змову проти царя був засланий у 1672 році до Сибіру, в місто Зеленгінськ, а його наступником, за згодою Москви, було проголошено попівського сина Самойловича, зверхнього, жадібного деспота. Дочка Самойловича вийшла заміж за боярина Шеремета і одержала в придане маєток, будинок у Москві, дорогоціні камені на суму 750 карбованців, сукні й хутра на 1000 карбованців, а також 5000 карбованців готівкою. Але після її смерті Самойлович послав у Москву Мазепу до свого зятя з вимогою усе те повернути. Те, що Мазепа був учителем дітей Самойловича, не знайшло свого підтвердження, проте він без сумніву мав величезний вплив у гетьманському домі. Самойловича чекала так ж доля, як і його попередників: разом із сином Яковом його було заслано у Східний Сибір, а другого сина скарано на горло у Сєвську. «Ось так, – пише автор апокрифічної хроніки про козаків у період з 1648-го по 1702 рік по імені Самовидець[36] («очевидець», справжнє його ім’я могло бути Федір Коробка), – карає Бог тих, хто через свою пиху нехтує іншими: замість скарбів та маєтків – велика бідність, замість дорогих карет – російські підводи, замість одягнених у лівреї слуг – стрілецький конвой, замість музики та співів – щоденний плач та стогін, замість розкоші – жалюгідна неволя».

      Невідомий автор. Дем’ян Многогрішний. XVII cтоліття

      Невідомий автор. Іван Самойлович. Близько 1690 року

      Самойлович був ув’язнений

32

Тетеря (Морожковський) Павло (? – 1670), гетьман Правобережної України (1663—1665).

33

Дорошенко Петро (? – 1680), прилуцький полковник (з 1657), гетьман Правобережної України (з 1665), у 1668 проголошений гетьманом всієї України, у 1676 здав гетьманат І. Самойловичу. Руїна 60—70 pp. на Україні стала трагедією цього державного діяча, який прагнув створити незалежну Українську державу в етнографічних межах, включаючи Перемишль, Львів, Галич.

34

Самойлович Іван (? – 1690), гетьман України (1672—1687), помер на засланні в Тобольську.

35

Многогрішний Дем’ян (р. н. і см. невід.), гетьман України (1669—1672), скинутий з гетьманства внаслідок інтриг Москви і засланий до Сибіру.

36

Тут ідеться про одне із найважливіших українських історичних джерел XVІІ ст. – Літопис Самовидця, можливим автором якого був генеральний підскарбій за гетьманування Брюховецького Роман Ракушка-Романовський. Цієї думки дотримувалися Д. Багалій, М. Грушевський, Д. Дорошенко, І. Крип’якевич. Натомість М. Возняк припустив, що ним міг бути полковник корсунський Федір Кандиба та ін. Вперше виданий друком у 1846 р. О. Бодянським.