Темна вежа. Стивен Кинг

меч, та потім відкинула цей варіант. Завжди ліпше застосовувати те, з чим ти обізнана.

      Вона спробувала встановити телепатичний зв’язок із Джейком, але, не почувши власних думок, повернулася до робота.

      – Гей, здорованю! Може, заткнеш свою кляту сирену?

      Вона й гадки не мала, чи це спрацює, але подіяло. Миттєво запанувала тиша, чудова й дотикальна, приємна, як мокрий шовк. Тиша могла бути корисною. У разі контратаки вона б почула наближення ворога. А брудна правда полягала в тому, що Сюзанна сподівалася контратаки, хотіла, щоб вони повернулися, і байдуже, безглуздо це чи ні. У неї був пістолет і шаленіла у венах кров. Лише це мало значення.

      (Джейку! Джейку, ти чуєш мене, малий? Якщо чуєш, озвися до своєї старшої сестрички!)

      Нічого. Навіть тріскотняви пострілів віддалік. Він був поза…

      А тоді одне-єдине слово – та й чи слово то було?

      (вімове)

      А найважливіше – чи був то Джейк?

      Вона не знала напевне, але думала, що так. Та й слово було їй звідкілясь знайоме.

      Сюзанна зібрала докупи всю свою здатність зосередитися, щоб цього разу вже покликати гучніше, але раптом їй сяйнула дивна думка, надто сильна, щоб списати її на інтуїцію. Джейк зачаївся і намагався сидіти тихо. Він що… сховався? А може, готувався вистрибнути з засідки? Ідея здавалася божевільною, але хтозна, раптом у нього теж розбушувалася кров? Вона не знала напевне, але подумала: він передав їй це химерне слово

      (вімове)

      навмисне чи воно просто вислизнуло? Хай там як, краще наразі облишити його.

      – Повторюю: мене осліплено шляхом обстрілу! – наполягав робот, але вже голосом, що принаймні наближався до нормального. – Я ні чорта не бачу, а ще цей інкубатор…

      – То кинь його, – порадила Сюзанна.

      – Але…

      – Кинь його, Чамлі15.

      – Я певепрофую, мадам, але мене звуть Найджел Дворецький, і я не можу…

      Під час цього невеличкого обміну люб’язностями Сюзанна підібралася ближче (зрозумівши, що навіть попри нетривалий перепочинок, що його дало їй користування ногами, не забула, як воно – пересуватися на руках) і прочитала ім’я та серійний номер, вибиті на хромовано-сталевих грудях робота.

      – Найджел Ді-Ен-Кей 45932, кинь цей довбаний скляний ящик і скажи спасибі!

      Робот («ХАТНІЙ ПОМІЧНИК», як свідчив напис під серійним номером) впустив інкубатор і запхинькав, коли той розбився в нього під сталевими ногами.

      Наблизившись до Найджела, Сюзанна збагнула, що бореться зі страхом перед тим, щоб узяти робота за трипалу руку. Їй довелося нагадати собі, що це не Енді з Кальї Брин Стерджис і що Найджел не міг про нього знати. Цілком імовірно, що конструкція робота-дворецького була досить складною, щоб він міг жадати помсти (це доводив приклад Енді) але жадати того, про що не знаєш, не можна.

      Принаймні так вона сподівалася.

      – Найджеле, підніми мене.

      Загули сервомотори – робот нахилився.

      – Ні, любчику, ти маєш трохи пройти вперед.

15

Чамлі – очевидно, йдеться про персонажа мультфільму «Tennessee Tuxedo», тупуватого моржа. У сучасному сленгу це слово означає приятеля-недоумка.