Промінь. Марина и Сергей Дяченко

моделює програма, – додала Еллі.

      – Ну так, – Марго не стала сперечатися. – Дуже кльово моделює. У них там свої традиції, забобони, слівця… Неповнолітні називаються «промінці», а дорослі називаються «кванти»…

      Денис втупився у свій телефон. Учора він думав про інше, лазив з ліхтариком у кущах і пробував цілуватися, як дурник. Був зайнятий собою, своєю історією й тим, як поставиться до неї Еллі. І пропустив таку важливу інформацію. А Марго знайшла.

      – До речі, у вас уже є гіпотези, що за контора організувала наш експеримент? – йому запрагнулося помсти.

      Троє співрозмовників відірвалися від екранів. Еллі подивилася докірливо, Славік винувато, Маргарита – за звичаєм покірно, але за цією покірністю ховалося роздратування.

      – Ми вирішили цим поки не заморочуватися, – зізнався Славік. – Розберемося, як відстріляємось. Коли заробимо кожний свою нагороду.

      І вони знову втупилися у смартфони.

      – Ден, – Еллі щось розглядала в глибині екрана, – ти не проти, якщо ми розвинемо твій учорашній успіх?

      – Я пас. Більше ніяких привидів. Ви, якщо хочете, можете далі грати в цю гру, я запасуся попкорном.

      – Добре, – Еллі здавалася дуже задоволеною. – Відпочивай, ти заслужив.

      – Ух ти! – Марго підстрибнула на стільці, дивлячись на екранчик у руках. – Славік, що ти там казав про конкурс домашнього порно? Вони вже таке влаштовували!

      – Відео є?! – пожвавився Славік.

      – Ні, це давно було, через рік після старту… Вони просто згадують, говорять про це. Начебто це погано закінчилося. Хтось розсварився, розійшовся, а один чувак узагалі пішов у пустельники, замкнувся і відтоді живе сам. Вони називають його Троль…

      – Стільки років?! А він узагалі живий?

      – Корабель його бачить. Отже, живий.

      – Усе це дуже весело, – заговорила Еллі, – але починаймо вже працювати. Дано: наші пупси свято повірили, що після смерті їх чекає возз’єднання на Землі, виходять з депри, зосередившись на виконанні місії, у цьому полягає сенс їхнього життя…

      – Взагалі-то не всі, – Марго клацала пальцем по екрану. – Багато хто не вірить, і вважають це дівчисько брехухою або божевільною. Там є така крута тітка, Марія…

      – Усі не можуть вірити в одне й те саме, – сказав Денис.

      – Ти ж казав, що ти пас, – Еллі гостро на нього глянула. – Дай уже й нам погратися, чи що… Ми повинні зробити так, щоб привида побачила тепер уже Марія. Вона не вірить у життя після смерті. Якщо вдасться її переконати, то всі повірять, де дінуться. Ми накачаємо їх сенсом, як цукерку помадкою.

      – Ненавиджу помадки, – сказав Денис.

      – А хто озвучить текст за привида? – оживився Славік. – Я якось у школі зіграв їжачка у виставі. Дайте мені роль привида, це ж так просто!

      – Я перша сформулювала мету, я озвучу привида, – відрізала Еллі. – Це не шкільний театр, Славік! Вона побачить свого чоловіка, Максима, й почує його голос, Ден показав нам шлях, – вона мимохідь усміхнулася