Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?. Петро Кралюк

схильності набрали.

      І для рідної землі користі ставали»17.

      Говорить Сакович і про шлях Сагайдачного до запорізького козацтва:

      «Конашевич в Острозі десять літ проживши

      І науки у письмі в нашому навикши,

      Здібність у душі відкрив сильну для звитяжства,

      В Запорозьке він пішов славнеє рицарство.

      І отам немало теж поміж них живучи,

      Діла рицарського скрізь пильно стережучи,

      Досягнув, що військо те в гетьмани обрало,

      Мужньо з ним воно татар, турків розбивало»18.

      Йов Борецький

      Згадуються також деякі діяння, котрі зробили Сагайдачного відомим. Щоправда, про це говориться часто загально, не концентруючи уваги на окремих битвах:

      «Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу —

      Цісар туркський там зазнав немалого страху!

      Чотирнадцять тисяч він ворога розбив,

      Одні каторги19 розбив, іншії топив.

      Із неволі християн безліч увільняв,

      За що з воїнством його Бог благословляв.

      За найбільшую собі має нагороду

      Славний лицар, як коли вирве на свободу

      Земляків своїх – гріхи вчинком покутує,

      А умре, напевне, він – в небо помандрує.

      Дізнавав не однократ турчин препоганий

      Його мужність і прудкий у бою татарин,

      Зна Мултянськая земля, відає волошин,

      Їх-бо гетьман той не раз лицарсько полошив.

      І інфляндчик скуштував його війська сили,

      Як їх рицарі оті, мов траву, косили.

      І північний буде край також пам’ятати

      Довго рицарство його, бо їм дався знати!

      Там звитяжство немале він явив ідучи,

      Городи й міста у них міцнії псуючи»20.

      Конкретно згадується тут лише одна звитяга Сагайдачного – взяття ним Кафи. При цьому акцент робиться на тому, що козацький гетьман визволяв християнських невільників. Далі загально говориться, що він громив турків і татар. Йдеться і про його походи на Волощину, а також на прибалтійські землі. Доволі дипломатично Сакович говорить про похід Сагайдачного на Московію. Власне, Московія тут не називається, а говориться про «північний край». Варто враховувати, що в той час і Сагайдачний, і верхівка українського православного духовенства намагалися встановити добрі відносини з московським царем. Адже це був православний правитель, на допомогу якого вони розраховували. У «Віршах…», коли йде мова про похід Сагайдачного в «північний край», говориться, що гетьман у цих землях руйнував міцні городи, тобто замки, й міста. Але Сакович спеціально вказує, ніби Сагайдачний, беручи християнські, власне православні, міста не руйнував церкви:

      «А як місто у війні християнське брав,

      Непорушено церкви залишать казав.

      Гляньте, той гетьман який був благочестивий,

      У звитяжстві пам’ятав про свій стан учтивий»

17

Сакович К. Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук. – С. 171—172.

18

Там само. – С. 172.

19

Під каторгами розуміються турецькі гребні галери.

20

Сакович К. Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук. – С. 172.