Пригоди феї Маргаритки. Ірина Дзюбій

ся чарівна Країна фей? Це зовсім не таємниця: вона за обрієм, у блакитній небесній височині, де поміж квітучих галявин синіють води озера Перлинного.

      Сьогодні сонечко ще не прокинулося, не здійнялося над озером, щоб помилуватися своїм віддзеркаленням. Небом пливе зірниця, від неї озеро стало схожим на рожеву перлину! Цієї передсвітанкової миті на квітковій галявині відбувається диво.

      У квітці маргаритки з крапельки роси народилася маленька феєчка! У неї веселі смарагдові очі та неслухняні каштанові кучері. Радісно роздивляючись світ, вона погойдується на квітці, як на гойдалці, і її мелодійний сміх лунає дзвіночком.

      Зійшло сонце, вітаючи все навколо. Помітивши гарненьку дівчинку, воно ніжним променем торкнулося її кирпатого носика й обдарувало розсипом веснянок.

      – З веснянками жити веселіше, – підморгнуло сонце маленькій феї.

      А квіти на галявині дали феєчці ім’я Маргаритка, на згадку про її першу квіткову домівку.

      Маленька фея, як веселка – весела, як маргаритка – ніжна, і як ранкове сонце – мрійлива.

      – Може, навіть занадто мрійлива, – зауважує її вчителька, фея Розалія.

      А ще Маргаритка – справжня вертуха. Маленька фея ніколи не нудьгує – їй просто ніколи це робити, адже навколо стільки цікавого!

      Мiсячна фея

      Коли крихітка підросла, фея Розалія запросила її до школи – набувати чаклунської майстерності. Маргаритка охоче погодилася. Ще б пак! Навчатися в самої феї Розалії! Однієї з найкращих чарівниць у Країні фей!

      Школа скидалася на замок із кольорового кришталю з дивовижними вежами обабіч. У променях світла кришталь вигравав усіма кольорами веселки. З різних поверхів замку донизу сходили кручені гірки. На перервах феї з’їжджали з них наввипередки, й усюди линув дзвінкий сміх. Фея Розалія була доброю вчителькою, вона розуміла, що дитинство (навіть у фей!) буває лише раз у житті й воно мусить залишити по собі найкращі спогади.

      Маргаритці подобалися уроки феї Розалії, адже та намагалася навчити феєчек усього, що знала сама.

      Напевно, ви вважаєте, що феям усе дається легко, адже в них є чари? А от і ні!

      Насправді, чари отримують лише ті випускниці школи, які на відмінно склали останній іспит. Він називається складно: «Іспит з майстерного застосування чарів і здійснення мрій». Аби підготуватися до нього, феям необхідно вивчити Книгу заклинань, яка Маргаритці здавалася ну дуже великою й товстою. Вигадувати свої закляття можна лише після того, як складеш іспит. Тож звання справжніх чаклунок феєчкам не так уже й легко отримати!

      Від учительки Розалії Маргаритка отримала прізвисько «Місячна фея».

      – Повернися з Місяця, люба, – якось сказала вчителька на уроці. – Я зараз пояснюю заклинання для перетворення гарбуза на карету. Правила перетворень – це основи! Без них фея – не фея. Чи тобі це не цікаво, Марго?

      – Дуже цікаво, – зітхнула маленька фея. – Та краще б ми викликали справжнього єдинорога…

      Маргаритка така мрійниця!

      Вона дуже любить читати книжки. Читає все, що трапляється до рук: про природу й про тварин, про техніку й про перукарське мистецтво, про летючі тарілки й про садівництво, про казкових принцес і про людей… Ось тільки Книгу заклинань вона не любить – там закляття потрібно напам’ять завчати, а це здається феєчці жахливо нудною справою.

      «Однаково до іспиту ще багато часу, – розмірковує вона. – І закляття використовувати поки що заборонено. Краще я потім одразу все й вивчу. Згодом».

      Ох, знала б Маргаритка, як їй це вийде боком!

      Порося в пiжамi

      Магія в Країні фей діє за законами. І жодні чарівні палички, навіть найсучасніших моделей, не в змозі ці закони скасувати.

      Головний закон: бажання мусить бути добрим!

      Запити, що здатні нашкодити планеті, людям, тваринам або рослинам, навіть не беруться до уваги. На них так одразу й пишуть: «Відмовити! Оскаржити не можна».

      Для такого закону є вагомі причини. Ви тільки послухайте, які бажання іноді загадують хлопчики й дівчатка, зовсім не замислюючись над наслідками!

      Ось бажання Володі Іванова: «Хочу, щоб із неба посипалися тисячі жаб, а по телевізору оголосили: «Надзвичайний стан через небувалу жаб’ячу зливу!» Нехай тоді припинять працювати школи й усі контрольні буде скасовано».

      Ага, аякже. А жаби-то в чому винні? Хіба їх хтось запитав, чи хочуть вони сипатися з неба, щоб у Володі Іванова скасували контрольну з математики? У них, у жаб, безліч своїх жаб’ячих справ. І як залишити без нагляду маленьких пуголовків? Їх потрібно годувати, ростити, розуму навчати.

      Жаби дуже обурилися від такого бажання. Вони прийшли скаржитися до феї Розалії та заявили:

      – А якщо ми побажаємо,