Лола шукає подругу. Ізабель Абеді

дітей бігали або сиділи перемовляючись за партами. Двоє хлопчаків біля дошки кидалися мокрими ганчірками. Шльоп! Пумс! Виходило забавно – один із них завжди поціляв другому у фізіономію. Я розглянулася, і мені здалося, що в класі майже самі хлопці. Принаймні я помітила лише чотирьох дівчаток. І всі вони сиділи за однією довгою партою.

      В однієї дівчинки шкіра була ще темніша, ніж у папая, а волосся заплетене в тисячу дрібних косичок. У дівчинки побіч неї руде волосся було зав’язане хвостиком. У третьої, навпаки, було рівне світле волосся, а в дівчинки праворуч від неї – каштанові кучері. Всі вони мали цілком симпатичний вигляд. От тільки п’ятого місця за їхньою партою не було. У мене знову засвербіла голова, і я побоялася підійти до дівчаток. Тим паче що руда з хвостиком нахилилася до дівчинки з тисячею косичок і щось зашепотіла їй на вухо. Мені це здалося дуже невихованим. Щоправда, світловолоса дівчинка усміхнулась мені, і це було приємно. Я посміхнулась у відповідь, але з місця так і не зрушила.

      Та ось увійшла вчителька. Вона поклала руку мені на плече і сказала:

      – Це Лола. Ми повинні підшукати їй місце. Здається, оце попереду ще вільне.

      Вона показала на парту, де вже сиділи двоє хлопців. В одного дуже довге волосся, у іншого – короткий «їжачок». Але обидва були темношкірими, як мій папай і дівчинка з тисячею косичок, і мені це сподобалося. Гарний знак. Я сіла на одне з вільних місць, а поряд зі мною виявилося ще одне – порожнє. Мені було якось ніяково, і хотілось, аби з’явилася ще одна дівчинка.

      І справді, за півгодини після початку уроку вона з’явилася. Я відразу пригадала дідуся. Він завжди каже: «З бажаннями треба бути обережнішим, а то не знаєш, що з ними робити, коли вони здійснюються».

      Правда, раніше я не розуміла, що він має на увазі, але тепер розумію.

      3.

      Проблема з літерою «Ж»

      Ненавиджу рибу. Ні, не ту, що в акваріумі, в річці чи в морі. Там рибки просто чудові. Ненавиджу смак риби. І її запах.

      Дівчинка, що увійшла до класу, сіла на вільне місце поруч зі мною. І тхнула вона рибою. Від голови до ніг. Сама вона була маленька й миршавенька, і важко було повірити, що така невелика дитина може отак тхнути. Але найжахливіше – це волосся. Воно було чорне і стирчало на всі боки. Саме від нього йшов найсильніший запах. Та найгірше було те, що сиділа вона скраю. І якщо я хотіла почути, що говорить учителька, мені доводилося повертати голову в її бік і вдихати запах риби.