Казки добрих сусідів. Птаха щастя. Казахські народні казки. Народное творчество

або захищу всіх дівчат від хана.

      Візир відвів свою доньку до хана. З самого початку дівчина почала розповідати ханові всілякі цікаві історії. Хан протягом тридцяти днів все слухав і не чіпав дівчини. Народ зрадів: вбивства припинились.

      Якось одного разу хан сказав доньці візира:

      – Я поїду на полювання і повернусь через рік. А ти за цей час народи мені сина, схожого на мене. Кобила моя повинна принести лоша, схоже на мого чорного жеребця.

      Коли хан поїхав, донька візира покликала батька й розповіла йому про все. Батько заплакав. Але дівчина заспокоїла його й сказала, що й вона змушена йти в похід. Зібрала ханша велику кількість служанок, перевдягла їх в чоловіче вбрання, а сама одягла ханське плаття. І поїхали слідом за ханом. Зустрілись вони з ним на полюванні. Її люди виявилися кращими мисливцями-стрілками, ніж у самого хана.

      Хан запитав їх:

      – Хто ви такі?

      Вони сказали, що син їхнього хана приїхав на полювання. Хан познайомився з молодим чоловіком. Дівчина-син запросила хана в гості. Вона пригощала його, размовляла з ним. Потім вони почали грати в шахи. Дівчина-син обіграла хана: виграла в нього золото, срібло й чорного жеребця. Все це вона відправила до свого батька, наказавши, щоб він пустив чорного жеребця в табун. Сама ж залишилась на полюванні.

      Одного разу вона сказала ханові:

      – Ви мені дуже сподобались. У мене є сестра, яку я не хочу ні за кого віддавати заміж. Я познайомлю вас з нею.

      Хан погодився. Поставили намет. Дівчина, переодягнена в жіноче плаття, прийшла до хана. Хан відразу закохався в неї. Він не хотів її відпускати, але вона не залишалась надовго. Так повторювалось декілька днів. Коли дівчина йшла від хана, переодягалась в чоловіче вбрання і йшла на полювання.

      Через деякий час вона повернула ханові золото, срібло й чорного жеребця.

      – Мені, – сказала вона, – нічого цього не треба!..

      Тоді хан став просити ханського сина видати за нього заміж свою сестру, але той відмовив, мотивуючи тим, що він дав собі слово не видавати її заміж ні за кого.

      Хан умовляв ханського сина привести з собою сестру, коли він прийде до нього в гості. Той пообіцяв.

      Дівчина повернулась додому раніше хана. Пройшло кілька днів, вона народила сина, а чорна кобила принесла лоша.

      Прийшла звістка, що хан повертається. Донька візира зустріла його. Хан запитав у неї, чи виконала вона його наказ.

      – Так!.. – відповіла.

      Вона попросила привести лоша – його було не відрізнити від чорного жеребця, на якому хан приїхав. Попросила принести свого сина – він був схожий на хана. Не повірив хан. Розгнівався, що донька візира обдурила його.

      А ханша запитала:

      – Коли ви були в степу на полюванні, чи не зустрічались там з сином сусіднього хана?

      – Зустрічався, – сказал хан, – і разом полювали.

      – Чи не вигравав він вашого чорного жеребця? – вела далі донька візира.

      – Вигравав.

      – А чи не знайомив він вас зі своєю сестрою? – запитала молодиця.

      – Так, і це було, –