Методичні рекомендації по застосуванню Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Михайло Мондровський

ових договорів у господарській діяльності є договір оренди, за яким наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Орендні відносини регулюються главами 58 (§1 – §6), 59 ЦКУ та главою 30 ГКУ (§5).

      ЦКУ визначає:

      1) загальні положення про оренду (глава 58, §1);

      2) орендні відносини за договором прокату (глава 58, §2);

      3) оренда земельної ділянки (глава 58, §3);

      4) правила оренди будівлі або іншої капітальної споруди (глава 58, §4);

      5) оренду транспортного засобу (глава 58, §5);

      6) лізинг (глава 58, §6).

      Щодо Господарського кодексу, то його положення щодо орендних правовідносин слід розцінювати як спеціальні, адресовані суб’єктам, які займаються господарською діяльністю.

      Згідно з чинним законодавством поняття «оренда» та «найм» тотожні. Тому все розглянуте нижче щодо оренди (термінологія нижче прив’язана до цього терміна) однаково стосується і найму.

      При укладенні договорів оренди державного чи комунального майна, крім положень ЦКУ та ГКУ, як основних законодавчих актів, треба враховувати також положення спеціального Закону – Закону України «Про оренду державного і комунального майна», який і буде нами детально розглянутий.

      Зазначимо, що у багатьох країнах, у тому числі і в Україні, оренда отримала широке розповсюдження та вважається одним з ефективних способів організації бізнесу нарівні з веденням його на основі приватної власності.

      Для орендаря залучення активів за допомогою оренди не вимагає значного стартового капіталу, а витрати на орендні платежі в подальшому часто окуповуються за рахунок доходів, отриманих від товарів або послуг, вироблених із використанням орендованого майна. У свою чергу, орендодавці отримують доходи від передачі майна в оренду, вирішують проблеми надлишкового майна, забезпечують підтримання майна в належному стані, а в деяких випадках за допомогою передачі майна в оренду організовують нерозривні технологічні процеси виробництва.

      Оренда державного майна – це тема, яка неодноразово розглядалася багатьма відомими вченими цивілістами через наявність колізій в законодавстві, що регулює взаємовідносини між орендодавцями і орендарями державного майна. При цьому маса міністерств та відомств, намагалися вирішити суперечності, що виникли, даючи при цьому роз’яснення, які різнилися між собою.

      Ефективність оренди та ступінь її впливу на розвиток економіки держави значною мірою зумовлюється повнотою правового регулювання цієї сфери відносин, а також можливістю вжиття заходів щодо вдосконалення правотворчої роботи та усунення суперечностей у правозастосовній практиці.

      Створення правової системи, яка б забезпечила успішне втілення в життя політичної, економічної та соціальної реформ в умовах перетворень держави, спрямованих на інтеграцію України у Європейське Співтовариство, є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день.

      Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди державного та комунального майна регулює насамперед Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який в свою чергу покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

      Не дивлячись на вищевказану функцію Закону, варто зауважити, що на даний момент виникли, досить таки, несприятливі умови, що впливають на конкурентоспроможність державного та комунального нерухомого майна у порівнянні з приватним сектором.

      Розробка методичних рекомендацій обумовлена відсутністю, як таких, комплексних досліджень оренди державного та комунального майна з метою надання роз’яснень всім, хто за характером роботи, навчання чи наукових інтересів цікавиться проблемами правового регулювання оренди державного та комунального майна щодо правильного застосування норм, а також надання допомоги у вирішенні проблемних питань на практиці, що виникають під час оренди державного та комунального майна та суміжних з нею відносин.

      Водночас зазначаємо, що методичні рекомендації не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

      Методичні рекомендації підготовлено на основі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ у редакції від 24.05.2016.

      ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОРЕНДУ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА»

      На сьогодні відносинам, які виникають у сфері оренди державного та комунального майна, присвячені загальні положення ЦК та ГК України, а також численні підзаконні нормативні акти, однак основним спеціальним актом законодавства – є Закон України від 10 квітня 1992 №2269-ХП «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 24 травня 2016 року).

      Закон України «Про оренду державного та комунального майна» покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального