Джерело. Дэн Браун

вогнеходіння.

      – Я не сумніваюся: майбутні покоління будуть дивитися на наші теперішні традиції, – проголосив Кірш, – і робити висновок, що ми жили за темних, неосвічених часів. Свідченнями того вони назвуть віру в те, що нас було створено містичним чином у магічному саду, що всесильний Творець вимагає від жінок покривати голови, що ми ризикували обпекти власне тіло заради того, щоб воздати шану богам.

      З’явилися нові зображення – швидкий монтаж фотографій з релігійних обрядів світу: від вигнання бісів і хрещення до проколів тіла й принесення в жертву тварин. Слайд-шоу завершилося моторошним відео: індійський жрець тримає за ноги крихітну дитину, погойдуючи, на краю п’ятнадцятиметрової вежі. Раптово він випускає малюка з рук – той пролітає всю цю висоту і падає просто на напнуту ковдру, яку, немов пожежники, тримають під вежею щасливі селяни.

      «Падіння з храму Ґрішнешвар», – подумав Ленґдон.

      Деякі люди вважають, що ця дія принесе дитині божественну ласку.

      На щастя, страшнуваті видовища скінчилися.

      Тепер уже в повній темряві згори почувся голос Кірша: – Як могло статися, що розум сучасної людини, здатний до точного логічного аналізу, водночас дозволяє собі приймати релігійні вірування, які б розси́палися в пух і прах від елементарного раціонального розгляду?

      Над головами знову засяяло ясне зоряне небо.

      – Відповідь, – зазначив Едмонд, – дуже проста.

      Зірки раптом стали якравішими і збільшилися. Їх з’єднали тонкі нитки, утворюючи немовби безкінечну сіть пов’язаних між собою вузлів.

      «Це нейрони», – зрозумів Ленґдон, і Едмонд продовжив:

      – Людський мозок… Чому він вірить у те, у що вірить? Угорі зблиснуло кілька вузлів, і електричні імпульси покотилися до інших нейронів.

      – Як органічний комп’ютер, – вів далі Едмонд, – людський мозок має операційну систему: набір правил, які організовують і визначають увесь той хаотичний вхідний потік, який мозок приймає цілий день: мова, причеплива мелодія, сирена, смак шоколаду… Як можна собі уявити, потік інформації, що до нас надходить, шалено різноманітний і нескінченний, а мозок має давати з усім цим раду. Власне, те, як запрограмований ваш мозок, визначає ваше сприйняття реальності. На жаль, з нас пожартували: адже в того, хто писав програму для людського мозку, дещо збочене почуття гумору. Інакше кажучи, ми не винні в тому, що віримо в ті нісенітниці, в які віримо.

      Нервові синапси вгорі заблимали, і на тлі моделі мозку зринули знайомі картинки: знаки зодіаку, Христос, який іде по воді, батько саєнтології Л. Рон Габбард, єгипетський бог Осиріс, індуський Ганеша з чотирма руками і слонячою головою, мармурова статуя Діви Марії, з очей якої течуть справжні сльози.

      – Отже, як програміст, я мав спитати себе: що ж це за химерна операційна система, яка дає на виході такі нелогічні речі? Якби ми могли зазирнути в людський розум і спробувати почитати його операційну систему, то побачили б щось на зразок оцього.

      Над головами засяяли чотири слова, написані