Пікнік на льоду. Андрій Курков

головним щодо поїздки до Харкова.

      – Ні, не треба, – відповів шеф. – Хтось дуже не хоче, щоб ми займалися провінцією… Ну в нас і отут справ вистачить. Тож бо не переживай! У мене он водія недавно вбили – і то я спокійний, як танк, бачиш! Життя не така штука, щоб за неї боятися. Повір мені.

      Віктор подивився на головного здивовано. Ігор Львович сидів у своєму директорському кріслі, у розкішному костюмі, французька краватка, важка золота шпилька на ньому. «Це він не дорожить життям?» – засумнівався Віктор.

      – Нам треба буде з тобою перед Новим роком посидіти за пляшечкою, га? Не проти? – запитав він.

      – З задоволенням, – відповів Віктор.

      – Добро, – головний підвівся через стіл. – Чекай запрошення!

      27

      Степан Якович Підпалий мешкав на першому поверсі сірого сталінського будинку неподалік від метро «Святошин». Потупцявшись перед його дверми, Віктор подзвонив.

      Його довго розглядали у вічко, а потім деренчливий старечий голос запитав:

      – Вам кого?

      – Мені потрібний Степан Якович, – відповів Віктор.

      – А ви хто?

      – Мені вашу адресу в зоопарку дали… – пояснив Віктор. – Я з приводу пінгвінів…

      Попри те, що власне пояснення мети приходу здалося Вікторові ідіотським, двері відчинилися і неголений та на появу не такий вже й дід у синьому вовняному спортивному костюмі жестом запропонував увійти.

      Віктор пройшов до просторої вітальні, посеред якої стояв старий круглий стіл зі стільцями.

      – Сідайте! – не дивлячись на гостя, сказав хазяїн. – Вас цікавлять пінгвіни? – мовив він, дивлячись в обличчя Вікторові й одночасно навпомацки забираючи з брудної скатертини старий недокурок.

      Він опустив руку з недокурком під стіл і знову поклав її перед собою на скатерку, але вже без недокурка.

      – Пробачте, – звернувся Віктор. – Я хотів дізнатися: може, у вас є якісь книжки про пінгвінів…

      – Книжки? – засмучено перепитав Підпалий. – Чому книжки? Я маю власні праці, ще не видані… Я понад двадцять років займався пінгвінами…

      – Ви зоолог? – запитав якомога чемніше Віктор.

      – Радше пінгвінолог, але, звичайно, в офіційному науковому реєстрі спеціалізацій такої спеціалізації ви, мабуть, не знайдете… – Підпалий пом’якшав. – А проте чому вас цікавлять пінгвіни?