Як я став детективом. Юрій Багрянцев

вної статури чоловік років сорока п'яти. Він офіційно іменувався президентом казино «Червоний Лев», звали його Євгенієм Аркадійовичем. Посеред нашої бесіди він раптом, понизивши голос, довірливо нам сказав:

      – А знаєте, сьогодні ви нам допомогли не втратити багато грошей. Сюди занадився ходити один наш постійний клієнт, який завжди виграє і часом – немалі суми. Жодного разу не програв, уявляєте! А сьогодні, як побачив вашу телегрупу, одразу ж утік, навіть не розпочавши гри.

      – І довго він до вас ходить? – запитала телеведуча Ганна. – А нас чому злякався?

      – Вже місяці чотири ходить, регулярно, раз на тиждень. І весь час виграє, барбос! Нехай, як правило, й незначні суми, але виграє постійно! А одного разу він все ж таки зірвав такий куш, що в нашій касі ледь вистачило готівки виплатити йому виграш. А чому він вас злякався, не знаю. Може, не хоче своєю фізіономією світитися.

      – Напевно, у нього є якась своя система гри в рулетку, – припустив телеоператор Геннадій. – Чи йому просто таланить весь цей час.

      – Звичайно, йому щастить! – погодився Євгеній Аркадійович. – Якби дійсно існували виграшні системи гри в рулетку, то незабаром усі на світі казино зникли б, збанкрутили б. Але щось занадто часто і постійно йому таланить, мене це вже починає дратувати.

      – А він користується під час гри якоюсь шпаргалкою? – вставив у бесіду своє питання і я. – Можливо, у нього все ж є якась методика, заснована на теорії ймовірності випадання чисел рулетки.

      – По-моєму, ні, – відповів президент казино. – Хоча, чесно кажучи, я не стежу за його діями. Я взагалі намагаюся в залі не стовбичити під час гри. Але наші хлопці, круп'є і наша касирка мені завжди доповідають: от, мовляв, знову цей клієнт виграв велику суму й одразу пішов із казино.

      – Так він, виявляється, одразу й виходить після виграшу? – перепитав Геннадій. – Тоді в нього точно є система, це не просто везіння, це розрахунок.

      – Цікаво було б поспостерігати за його грою, – сказав я. – У мене є деякий інтерес до теорії ймовірності, до чергування випадкових чисел, нумерології і такого іншого. Може, вдасться хоч якось розгадати секрет цього вашого везучого гравця.

      – Занадто везучого! – уточнив Євгеній Аркадійович. – А щодо того, щоб подивитися на його гру, то це – будь ласка! Якщо хтось зуміє розгадати секрет його дивовижного везіння, я тому сплачу велику премію. Слово честі, хлопці, так і знайте!

      Не знаю чому, але ця розмова про щасливого гравця в рулетку не давала мені спокою тижнів зо два, допоки ми знову не відвідали казино «Червоний Лев» на черговій телевізійній зйомці. І я відразу, побачивши Євгенія Аркадійовича, відвів його вбік і запитав:

      – Сьогодні присутній ваш гравець-везунчик? Не втік іще, побачивши нас?

      – Сьогодні його немає, але він приходив позавчора і знову виграв.

      – Чи можу я поговорити з круп'є, що обслуговують рулетку і пам'ятають гру вашого везунчика?

      Президент «Червоного Лева» погодився, і незабаром я розмовляв з молодим симпатичним круп'є Андрієм. Від нього довідався про деякі подробиці гри щасливого постійного відвідувача, якого звали Артуром. А потім, вже дома, на папері я розписав по пунктах ці деталі. Ось вони:

      Перша. Артур приходить грати в рулетку раз на тиждень, але в різні дні. Час його появи теж різний, тож передбачити заздалегідь його чергову появу у казино неможливо.

      Друга. Оскільки час гри Артура різний, він потрапляє на різних круп'є, що працюють позмінно. Найчастіше гравця обслуговували два хлопці – Андрій і Владислав, із якими мені вдалося поспілкуватися наступного дня.

      Третя. Артур завжди грав тільки за другим столом рулетки, і ніколи не сідав за перший стіл, що біля вхідних дверей.

      Четверта. Тривалість гри Артура коливалася від години до двох-трьох годин. Спочатку він робив маленькі ставки, постійно їх збільшував, міг на початку гри програвати невеликі суми. Але згодом він незмінно відігравався і щойно його виграш досягав великої суми, одразу ж покидав гральний заклад.

      П'ята. Під час гри Артур не підглядав у записник, ставки робив не спонтанно, а вдумливо і начебто заздалегідь знаючи, на які числа йому треба ставити фішки на різних етапах гри.

      На останній, шостий, блок моїх запитань, я не одержав досить чіткої відповіді: Андрій не міг з упевненістю сказати, чи вигравав Артур тільки на якомусь одному числі, чи його постійні виграші припадали на різні числа.

      – Розумієш, за вечір у рулетку на обох наших столах грає чимало різних людей, – пояснив мені Андрій, – і перед круп'є не стоїть завдання запам'ятовувати, на яких числах виграють наші відвідувачі. Але я точно пам'ятаю, що цей везучий гравець вигравав на різних числах. А от на яких саме – не пригадую. Але тепер, якщо треба, постараюся запам'ятати ці числа.

      Але я хотів сам подивитися гру Артура, розуміючи, що без особистого спостереження я не зроблю жодних конкретних висновків. І ми з Євгенієм Аркадійовичем домовилися про таке: як тільки Артур з'явиться в казино, мені одразу ж зателефонують на мобільник