Мiстер Мерседес. Стівен Кінг

стримує себе Ходжес, – не напартач».

      – Про який лист ми говоримо, місіс Паттерсон?

      – Джейні. Якщо ви Білл, тоді я Джейні. Почекайте тут. Я вам покажу.

      Вона підводиться і виходить з кімнати. Серце в Ходжеса важко б’ється – набагато дужче, ніж тоді, коли він схопився з тролями під віадуком, – але все одно він здатен оцінити те, що Джейні Паттерсон, яка відходить, виглядає не менш гарно, ніж спереду.

      «Легше, хлопчику», – знов каже він собі й відпиває ще кави. Філіп Марлоу з тебе ніякий[148]. Його кухоль вже наполовину порожній, і жодної кислотності. Ані сліду. «Чудесна кава», – думає він.

      Вона повертається, тримаючи за краї два аркуші паперу, і з виразом відрази на обличчі.

      – Я знайшла це, коли переглядала папери в столі Олівії. Зі мною був її адвокат, містер Шрон – вона призначила його виконавцем її заповіту, тож він мусив там бути, – але він якраз перебував у кухні, пішов випити води. Він цього так і не побачив. Я його сховала. – Вона каже це байдуже, не соромлячись і не виправдовуючись. – Я відразу ж зрозуміла, що це таке. Через оце. Той парубок залишив таке саме на кермовому колесі її машини. Гадаю, ви могли б назвати це його візитною карткою.

      Вона тицяє в усміхнене личко в окулярах майже посередині першого аркуша. Ходжес собі його вже відзначив. Він також упізнав шрифт цього листа, який він завдяки програмі текстового процесора у своєму комп’ютері вже ідентифікував як «американська друкарська машинка»[149].

      – Коли ви це знайшли?

      Вона задумується, вираховуючи, скільки минуло часу.

      – Я приїхала на похорон, він відбувався під кінець листопада. А коли зачитували заповіт, я дізналася, що я єдина спадкоємиця Оллі. Це мусило відбуватися в перший тиждень грудня. Я спитала в містера Шрона, чи не міг би він відкласти опис активів і володінь Оллі до січня, бо мені треба було владнати деяку справу там, у себе в Л.-А. Він погодився. – Вона впирається в Ходжеса відвертим поглядом своїх блакитних очей, в них грають іскорки. – Справа, яку я мала владнати, це розлучення з моїм чоловіком, який був – можу я знову побути вульгарною? – блудливим, обнюханим кокаїном гівнюком.

      Ходжес не має бажання ухилятися в ці манівці.

      – Ви повернулися до Цукрових Пригірків у січні?

      – Так.

      – І тоді знайшли цього листа?

      – Так.

      – Поліція його бачила?

      Відповідь він знає, січень був понад чотири місяці тому, але це запитання треба поставити.

      – Ні.

      – Чому ні?

      – Я вже казала вам! Тому що я їй не довіряю!

      Ті іскорки проливаються з її очей, коли вона починає плакати.

8

      Вона питається, чи вибачить він її. Ходжес відповідає, що звісно. Вона зникає, очевидно, щоб опанувати себе і поправити обличчя. Ходжес підбирає й читає лист, тим часом роблячи невеличкі ковтки кави. Кава дійсно чудова. От би йому до неї ще парочку печив…

      Шановна Олівіє Трелоні

      Я сподіваюся, ви прочитаєте весь цей лист до самого кінця, перш

148

Philip Marlowe – приватний детектив, наскрізний герой творів одного з засновників жанру жорстокого кримінального роману Реймонда Чандлера (1888–1959).

149

«American Typewriter» – комп’ютерний шрифт, розроблений 1974 р. на основі класичного шрифту, який створив 1868 р. винахідник першої справжньої друкарської машинки Кристофер Шоулз (1819–1890).