Міфологія. Отсутствует

ти неабияка майстриня. Ти мені подобаєшся, залишайся в мене.

      Із палацу Ісіда вже не пішла. Тепер вона знаходилася поблизу тіла свого коханого чоловіка Осіріса, тепер вона могла сидіти поруч з колоною, де була захована скриня, могла хоча б торкнутися дерева рукою.

      З ранку до ночі Ісіда няньчила маленького сина цариці. Він нагадував її власного сина – Гора, якого вона залишила в Єгипті. Він був ще зовсім маленький і не витримав би такої довгої та важкої дороги.

      Ісіда с Гором на колінах

      Син цариці зростав, набирався сил під опікою богині. Кожного дня Ісіда клала йому до рота свого пальця, і він висмоктував з нього божественну силу. Вночі, коли в палаці все затихало, Ісіда підсувала дитину до чарівного вогнища, щоб спалити всі смертні частки його тіла і зробити його безсмертним. Сама ж Ісіда перетворювалася на ластівку і з жалібними криками літала кругом колони, оплакуючи втрачене щастя.

      Одної ночі цариця побачила поганий сон. Вона підвелась і пішла поглянути на дитину. Увійшла до зали і побачила, що дитина лежала у полум’ї, а навколо кружляла ластівка. Цариця закричала і сполохнула чари, позбавивши свою дитину безсмертя.

      Ісіда з ластівки вмить перетворилася на богиню. Дозволила цариці бачити її в божественній подобі, розповіла про те, навіщо завітала до Бібла, і попрохала віддати їй колону, яка зберігає в собі скриню з тілом Осіріса. Хто може відмовити богині? Ісіда відрізала від колони частину, в якій була скриня, розпиляла стовбур, вийняла скриню і так заплакала, що навіть каміння в стінах палацу здригнулося від болю.

      Анібус бальзамує тіло Осіріса

      Потім вона віднесла скриню на корабель і з попутним вітром вирушила додому.

      Діставшись Єгипту, вона віднесла скриню з тілом Осіріса у віддалене місце, таємно поховала чоловіка. Вона побоювалася, що злий Сет знайде могилу брата.

      Нарешті після довгої розлуки Ісіда знов побачила місто Буто і свого сина Гора.

      Звістка про те, що Ісіда повернулася до Єгипту з дорогоцінною скринею, розповсюдилася по країні. Ненависть не давала Сетові спати. Відтоді як скриня з тілом Осіріса покинула Єгипет, Сет усіма силами намагався знищити будь-яку згадку про брата, стерти з пам’яті людей його ім’я. А тут до країни повернувся сам Осіріс, немовби хотів нагадати братові про його злочин.

      І Сет почав розшукувати могилу брата. Шукав її вдень, але ясне світло сонячного бога Ра заважало Сетові.

      День минув, настала ніч. Сет вийшов на нічне полювання. При місячному сяйві дістався він того місця, де Ісіда поховала Осіріса, принюхався, як дикий звір, кинувся до могили, викопав тіло Осіріса, розірвав його на чотирнадцять шматків і розкидав їх по всій єгипетській землі.

      Ісіда прийшла провідати могилу коханого чоловіка і знайшла тільки розриту землю.

      І знов Ісіда пішла розшукувати останки чоловіка. Цього разу Ісіда взяла з собою і сина Гора. В сумних пошуках їй допомагав бог мудрості Тот і справедливий бог царства мертвих