Захребетник. Генри Лайон Олди

як у бажанні лікаря нагадати про своє існування. Але Азізбей, хоча й сидів спиною до альБасані, значущо насупився й мовчки теребив чотки – тож козлобородому султану цілителів довелося зникнути, немов росі під промінням сонця.

      Певно, вирішив зазирнути пізніше.

      – Чому ж ваш суперник, у такому разі, втік? Якщо то була чесна дуель чи просто суперечка двох фехтувальників?

      – Не знаю.

      Джеймс знизав плечима й закинув ногу на ногу.

      – У вас є припущення щодо цього?

      – Можливо, мій опонент побоювався, що його зопалу приймуть за грабіжника чи вбивцю?

      Азізбей погладив свою чудесну бороду, пропускаючи кучері між пальцями.

      – Це було би недалеко від істини. Саме він наполіг на з’ясуванні вашої суперечки у двобої?

      – Так, – не дуже охоче підтвердив хлопець.

      Назватися призвідником і зводити на себе наклеп, вигороджуючи «мисливця», – то вже геть нерозумно.

      – Затіяна суперечка могла бути просто зачіпкою, чи не так?

      – Зачіпкою до чого?

      – До виклику вас на двобій з метою вбити й пограбувати.

      – Звичаєм грабіжники чинять інакше.

      – І вбивці теж, – серйозно кивнув хайльбаші. – Але в зграї, як мовиться, не без білої ворони. Були випадки. От ви, дворянин і чесна людина, – хіба стали б ви нариватися на двобій із незнайомцем тільки задля того, щоб перевірити на практиці дієвість фехтувального прийому?

      – Я – ні. Але знаю не одного чоловіка шляхетного походження, котрий цілком міг би бути на місці мого опонента. У мене до нього немає жодних претензій. Поранення незначні, мене, як бачите, не прикуто до ліжка. А суперечка наша вийшла доволі цікавою. Залишається тільки знайти супротивника та подякувати за те, що потішив душу.

      Джеймса мало обходило, зрозуміє хайльбаші його натяк чи сприйме за браваду. Він сам відшукає рябого. Сам! І сповна розрахується з нахабою. Це справа честі! Нічого вплутувати сюди баданденську владу. Зрештою, вони билися один на один. Негідно дворянина…

      – Ви офіційно відмовляєтеся від претензій до нападника?

      – Відмовляюся.

      – Ви можете підтвердити свою відмову письмово?

      – Хоч зараз.

      – Чи є у вас претензії до влади Бадандена?

      – Ані найменших.

      – Дуже добре. Мене вповноважено виплатити вам компенсацію за фізичні, моральні та матеріальні збитки під час перебування в нашому місті. От, не відмовтеся прийняти: сімдесят золотих дхармів.