Астрономічний календар на 2023 рік для прогнозування катаклізмів. Планетарне вирівнювання. Віктор Михайлович Скробала

 2023 рік для прогнозування катаклізмів. Планетарне вирівнювання

      Книга містить відомості про астрономічні явища 2023 року, які можуть бути використані для прогнозування катаклізмів (землетрусів, вивержень вулканів, ураганів): фази Місяця, затемнення, апогей і перигей Місяця, вирівнювання планет в геоцентричній, геліоцентричній та планетоцентричних системах координат, аспекти схилення планет. У додатку книги наведені приклади вирівнювань планет під час потужних землетрусів.

      Книга адресована читачам, які мають необхідний мінімум знань з астрономії (будова Сонячної системи, закони руху планет) та бажають вивчати вплив конфигурації планет на виникнення катаклізмів.

      Сontents

      Preface

      1. Brief explanations

      2. Moon phases and eclipses

      3. Table of apogees and perigees of the Moon

      4. Planetary Alignment

      4.1. Geocentric coordinate system

      4.2. Heliocentric coordinate system

      4.3. Mercury-centric coordinate system

      4.4. Venus-centric coordinate system

      4.5. Mars-centric coordinate system

      4.6. Jupiter-centric coordinate system

      4.7. Saturn-centric coordinate system

      4.8. Uranus-centric coordinate system

      4.9. Neptune-centric coordinate system

      4.10. Pluto-centric coordinate system

      5. Aspects of Declination

      Appendix

      Literature

      Передмова

      Preface

      Щорічно землетруси та виверження вулканів завдають колосальних збитків економіці і часто стають причиною загибелі великої кількості людей. Один з найбільш руйнівних землетрусів в історії людства відбувся 23 січня 1556 року в Китаї в районі правої притоки річки Хуанхе. Землетрус супроводжувався обвалами і зміною русел річок, потужними повенями, руйнуванням будинків. Жертвами землетрусу стали 830 тисяч людей. Унаслідок виверження Кракатау 27 серпня 1883 року загинуло 200 тисяч осіб [1].

      Існує багато теорій, які пояснюють причини виникнення землетрусів та виверження вулканів. Це і рух тектонічних плит, обумовлений вулканічною активністю уздовж ліній розломів на дні океану. І нерівномірне обертання Земної кулі у результаті дії припливних сил Сонця і Місяця. На їх фоні найбільшою оригінальністю та революційними підходами відрізняється теорія космічного резонансу, яка вбачає причини катаклізмів у конфігурації планет Сонячної системи, зокрема у вирівнюванні планет (Planetary Alingment) [1—5]. Цікаві результати щодо прогнозування землетрусів на основі планетарного вирівнювання демонструють Frank Hoogerbeets (Нідерланди), Олександр Кубишен (Росія), Joe Ferrari (Нова Зеландія), Imre Konfar (Угорщина) та багато інших. Так, найбільш катастрофічний землетрус в новітній історії магнітудою 9.0 балів відбувся 11 березня 2011 року поблизу східного узбережжя острова Хонсю в Японії, який повністю зруйнував атомну електростанцію у Фукусімі. Цей землетрус збігся з вирівнюванням планет Земля, Меркурій і Уран. Крім цього, лінія, проведена від Урана через Меркурій до Землі, вказувала точно на область Японії [1].

      В останні десятиліття все частіше порушується питання про нову наукову парадигму, яка ґрунтується на уявленнях про загальну електромагнітну єдність навколишнього світу, на визнанні принципу резонансності Сонячної системи. Важливим наслідком принципу резонансності є зв'язок між конфігурацією планет, варіаціями сонячної активності і динамікою природних процесів [6, 7].

      Автор книги понад 20 років вивчає методи прогнозування погоди та катаклізмів на основі астрономічних явищ. Свої прогнози систематично виставляє у соціальних мережах. Пропонований у книзі матеріал стане довідником для охочих спростувати або підтвердити зв'язок Космосу та земних явищ. Як довідник планетарного вирівнювання книга може використовуватися для прогнозування катаклізмів (землетрусів, вивержень вулканів).

      1. Короткі пояснення

      1. Brief explanations

      Про відлік часу

      У цьому випуску Астрономічного календаря моменти явищ наведені за всесвітнім часом T₀. Перехід від однієї системи відліку часу до іншої виконується за формулами :

      T_m = T₀ + λ^h;

      T_n = T₀ +n^h = T_m + n^h – λ^h;

      T_d = T_n +1^h.

      У цих формулах T₀ – всесвітній час; T_m – середній сонячний (місцевий) час; T_n – поясний час; T_d – декретний час; n^h – номер часового поясу; λ^h – географічна довгота в одиницях часу.

      Приклад. Київський час відповідає другому часовому поясу (T₀+2 ч). Середній сонячний час для м. Львова (24° східної довготи, другий часовий пояс) становить (T₀+1 год 36 хв). Оскільки один оберт небесної сферы 360° відбувається за 24 години, 15°= 1 годині; 1°= 4 хвилинам; 15»= 1 хвилині; 15»»= 1 секунді.

      Унаслідок обертання Землі навколо власної осі сузір’я зміщуються зі сходу на захід приблизно на 15° за годину. Крім того, через обертальний рух Землі навколо Сонця протягом року вигляд зоряного неба теж безперервно змінюється відносно горизонту так, що сузір’я зміщуються