Діти капітана Ґранта. Жуль Верн

їцію письменника годі й говорити. Досить пригадати, що герої його роману «Із Землі на Місяць», опублікованого 1865 року, вирушають у космос із того місця на півострові Флорида в США, де нині розташовано космодром Канаверал, а приземляються всього за три милі від тієї точки, де 1969 року здійснив посадку космічний корабель «Аполлон-11», що побував на Місяці.

      Вважають, що всі книги Жуля Верна поділяються на «романи про науку» та «романи про незвичайні подорожі», але насправді письменник створив зовсім новий вид літератури – чарівну казку, в якій на зміну вірі в дива прийшла віра у всемогутність знання та силу людського духу.

      Тому нові покоління юних читачів, затамувавши подих, стежать за небезпечними пригодами його героїв – диваків, які прагнуть недосяжної мети, людей ідеї, обов’язку, моральності, сильних духом, часом комічних і простодушних, але неодмінно привабливих життєлюбів. Уперше в книгах Ж. Верна з’являється і прообраз сучасних «супергероїв» – це всім відомий капітан Немо з романів «20 тисяч льє під водою» й «Таємничий острів».

      Визначний французький письменник і гуманіст народився 1828 року в багатому портовому місті Нанте в родині адвоката. Коли Жулю виповнилося двадцять, батьки відправили його до Парижа, де він мав здобути юридичну освіту. Проте молодий Жуль Верн уже через рік покинув навчання, захопившись літературною творчістю. Він пише водевілі й комедії у віршах, співпрацює з популярними журналами, пропонуючи видавцям маленькі кореспонденції на історичні та науково-популярні теми. Ціле десятиліття тривало напівголодне і невлаштоване життя в мансардах, без грошей, проте з невгасимою вірою в свою щасливу зірку.

      Восени 1863 року побачив світ перший роман письменника – «П’ять тижнів на повітряній кулі», який відразу ж завоював читацьке визнання. Його було перекладено всіма європейськими мовами. За першим романом один по одному з’явилися справжні шедеври – «Подорож до центру Землі» (1864), «Із Землі на Місяць» (1865), «Діти капітана Ґранта» (1868), «20 тисяч льє під водою» (1869), «Навколо світу за 80 днів» (1872), «Таємничий острів» (1874) та «П’ятнадцятирічний капітан» (1878), які принесли Жулю Верну всесвітню популярність і нарешті заможність.

      Аж тепер письменник, який подумки відвідував найвіддаленіші та найекзотичніші країни, зміг дозволити собі справжні подорожі. На перші ж гонорари було придбано яхту «Сен-Мішель» – прообраз «Дункана» в романі «Діти капітана Ґранта», і Жуль Верн вирушив у плавання вздовж берегів Європи та Середземним морем. 1867 року він відвідав Сполучені Штати, причому перетнув Атлантичний океан на славетному «Ґрейт Істерн» – найбільшому з колісних пароплавів, що будь-коли існували. Враження від цієї подорожі лягли в основу роману «Плавучий острів», написаного 1895 року. Мав Жуль Верн і досвід повітроплавця, щоправда, невеликий – його єдиний політ на повітряній кулі тривав усього 24 хвилини.

      1871 року він назавжди оселився в Ам’єні та з головою поринув у працю. Протягом сорока років, починаючи з 1862 року, письменник опублікував 65 романів, і брешуть ті лихі язики, які стверджують, що створення нових книг давалося йому з неймовірною легкістю. Жуль Верн був «людиною факту» і на фактах, ретельно відібраних і осмислених, засновував навіть найфантастичніші твори. А така праця потребує справді титанічних зусиль.

      Уже на схилі літ, відповідаючи на запитання репортера австрійської газети, Жуль Верн казав таке: «Я завжди намагався враховувати запити і можливості юних читачів, для яких і написано всі мої книги. Працюючи над своїми романами, я завжди думаю про те, щоб з-під мого пера не вийшло жодної сторінки, жодної фрази, яку не змогли б прочитати і зрозуміти наймолодші… Моє життя було сповнене справжніх і уявлюваних подій. Я бачив багато чудових речей, але ще дивовижніші створила моя фантазія. І я невимовно шкодую про те, що мені доведеться завершити свій земний шлях на порозі епохи, яка обіцяє стільки чудес!»

      Жуль Верн помер в Ам’єні 1905 року. Він похований неподалік свого будинку, а на його могилі встановлено пам’ятник – велична фігура, що підносить руку до зірок.

      Та навіть смерть не змогла змусити письменника замовкнути: його творчий доробок був такий великий, що впродовж п’яти років потому, до кінця 1910 року, кожні шість місяців читачі розгортали новий том «Незвичайних подорожей», на титульній сторінці яких значилося ім’я автора – «Jules Verne».

      Частина перша

      1

      Рибина-молот

      Двадцять шостого липня 1864 року водами Північної протоки близько берегів Шотландії повним ходом летіла чудова яхта під британським прапором. Ця яхта, що мала назву «Дункан», належала лордові Едварду Гленарвану, почесному членові славнозвісного Королівського яхт-клубу. Нове судно тепер поверталося до Ґлазґо після випробування, яке проходило в морі за кілька миль від Клайдської затоки. На борту разом із лордом Гленарваном та його дружиною леді Елен був майор Макнабс, двоюрідний брат власника «Дункана».

      На горизонті вже з’явились обриси острова Арран, коли вахтовий матрос несподівано вгледів за кормою величезну рибину. Капітан Джон Манґлс зараз же наказав повідомити про це лорда, і Гленарван разом із майором Макнабсом притьмом зійшли на ют – кормову частину яхти.

      – Що