Галицька сага. Ante bellum. Петро Лущик

до присутніх.

      – Тепер про Крайовий Провід, – продовжив він. – Яким би не було рішення суду, Крайовий Провід повинен працювати. Будемо вважати, що «Лис» зробив свою справу. Кого запропонуєте йому на заміну?

      – А Мащак? – здивувався Мельник.

      Він говорив про Осипа Мащака, якого обрали Крайовим Провідником місяць тому.

      – Поки ти, Андрію, пив французьке вино зі своїм князем, поліція встигла арештувати наступника «Лиса» і він зараз чекає своєї долі у сусідній з ним камері Бригідок.

      Це для Андрія Мельника стало неприємною новиною.

      – Ти найбільше знайомий із ситуацією в Краї, – говорив Коновалець. – Кого ти пропонуєш на Крайового Провідника?

      Мельник задумався.

      – Отак одразу я не можу сказати, – непевно сказав він. – Є, звичайно, у мене одна людина на приміті, але…

      – Хто він? – швидко запитав Коновалець, неначе побоюючись, що Андрій передумає.

      – Такий собі Олекса Гасин.

      – Хто він?

      – Закінчив Політехніку; коли служив у польському війську, закінчив школу підхорунжих, причому мав друге місце. В Організації вже чотири роки.

      – Скільки йому?

      – Двадцять сім років. Був особисто знайомий зі Степаном Охрімовичем та Бандерою.

      – Тобто робота у Крайовому Проводі не буде для нього чимось новим?

      – Ні, але…

      – Ніяких «але»! – заперечив Коновалець. – Зустрінься з ним і передай наше рішення. Саме такі люди – навчені і вже досвідчені – і потрібні нам.

      – Та я не проти того, щоб «Лицар» – а саме таким є його псевдо – працював в Організації! – сказав Мельник.

      – Тоді чому ти проти того, щоб саме він став Крайовим Провідником?

      – Сам кажеш, що довго на цій посаді люди не затримуються! Боюся, що ця участь чекає і Гасина. То чи не краще притримати його для важливіших справ? Гадаю, він згодиться нам! А так два-три місяці – і «Лицар» складе компанію своїм попередникам! Місць у Бригідках вистачить всім!

      – За інших обставин я згодився б з тобою, – сказав Коновалець. – Та навіть тепер я згодний з тобою, але, на жаль, у нас немає вибору. Тому…

      Голова ОУН обвів поглядом присутніх.

      – Може, у когось є заперечення проти Олекси Гасина? – запитав він. – Немає? Тоді, Андрію, що робити – знаєш! Сподіваюся, ми не помилимось у своєму виборі.

      – «Лицар» не підведе! – упевнено сказав Мельник.

      – От і славно! Ми ще раз зустрінемось після вечері, треба обговорити деякі внутрішні справи, а зараз я вас відпускаю, – сказав Євген Коновалець. – Кожен може зайнятися собою.

      Присутні підвелися з-за столу.

      – Андрію, пройдемося? – запитав Коновалець Мельника, коли вони залишилися удвох.

      – Залюбки! Заодно порівняю Альпи з Карпатами.

      – І не пробуй! Зовсім не те! Хоч мені і не доводилося бувати у наших Карпатах, знаю, що вони програють Альпам.

      – Готовий з тобою поспорити, – відказав Мельник.

      Коновалець усміхнувся.

      – Так,