«Военно-морские рассказы» – отличный пример уже чуть подзабытого жанра так называемых корабельных баек, где реальные события скрыты под добротным юмором и откровенной выдумкой наряду с розыгрышами. Писателю Константину Изварину удалось с честью принять писательскую эстафету начиная от Константина Станюковича и вплоть до Леонида Соболева. Морская романтика, морская отвага, морской юмор – всего это более чем предостаточно в этой книге.
Вони – зіркоходи. Першопрохідці міжзоряних шляхів. Першовідкривачі невідомих світів, химерних і незрозумілих людині. Вони першими стикаються з таємницями космосу й чужих планет. Намагаються розгадати заплутані загадки незнайомого життя. Віднайти в мертвих безкраях Галактики іскри іншого розуму. А десь там, за сотні парсеків, лине навколо Сонця Земля. Зелені ліси й жовті пустелі, блакитні льоди й смарагдові океанські простори, білі шапки гір та зелені обруси степів. Рідні й кохані люди. Дім. Батьківщина. Задля всього цього вони відходять у космічний холод і невідомість. Терплять скруту й смертельні небезпеки. Повсякчас ризикують життям. І повертаються – з усвідомленням, що їх чекають, що їхніх нових знань потребують, що без них не буде поступу людства. Вони – зіркоходи. Ця оповідь – скупа ілюстрація їхнього суворого повсякдення.
While day-dreaming about his sexual exploits, a young pilot of a strategic bomber crashed into the icy waters of the Pacific and killed his entire crew. Fate was kind enough to give him a second chance, but nobody can change that much in a few years. Later, while flying in Vietnam, working for what was supposed to be easy money, he crashed his plane again. This time he did not survive and killed his six crew members as well three dozen local residents of the jungle. The main character once said: “I always compared human life with a back of zebra, but just recently I suddenly reached up to the deeper meaning of this banal comparison. Everyone knows about the alternation of bands on the sides of the animal, but not all extend their view the rest of zebra’s body. And if someone dares to do so, he or she was surprised to find that all these stripes on zebra ended under the tail in a big ass. And no matter what bands in life were more – white or black, in the end, we all find us there”. Despite the fact that the story is set in the late eighties, it is as relevant today as it was then and will continue to be pertinent because human essence does not change. A man, like any living being, will always need food and sex, and to meet these needs money. Because of this, the story is filled with sex, greed, malice and treachery, and is not recommended for readers under the age of eighteen.
Не всегда то, что мы воспринимаем, как истину, является ею на самом деле. Иногда в зеркале можно увидеть куклу, а иногда – незаурядного человека. Все зависит от угла зрения, а так же от глубины сознания наблюдающего. Вам знакомы такие имена, как Эрик Андерсон или Дилан Стефенс? Теперь представьте, что в конце XIX века жил такой человек. Но ведь в позапрошлом веке жить подобным людям было куда сложнее, чем сейчас. Вы смогли бы представить его жизнь?
Смерть родителей перевернула его жизнь и сознание. Он совершил множество ошибок. И теперь он должен носить маску, скрывающую его истинное я. Но одна ложь порождает другую, что заставляет его каждый день надевать очередную маску, чтобы сделать новую попытку вернуть свою настоящую сущность, любовь и жизнь. Но выбрал ли он правильный путь?
В обыкновенном селе, каких на земле немало, живёт-поживает плут и искатель приключений Семён Зацепа. Самое заурядное событие – сватается он или козу продаёт, работает на огороде или покупает вино у жадной соседки – Сеня всегда готов превратить в эксцентричную ситуацию. Ко всему прочему Сеня постоянно на ножах со своей женой Клавой. То Клава находит в машине мужа симпатичную интимную подробность его измены и устраивает весёленькую жизнь. То Сеня отправляет её в аптеку купить золота полкило, и Клава, зная своего мужа как облупленного, покупается на очередные сказки на радость супругу и всему селу. Однажды, одолеваемый желанием опохмелиться, развесив лапшу на ушах доверчивых односельчан, наш герой организовывает даже свои собственные похороны! Выходит ли Сеня сухим из воды или ему достаётся-таки на орехи? Сохранит Клава семейный очаг или Сеня женится на другой?
Книга построена на истории декабристов, но с абсолютно вымышленными героями и элементами в приключенческом жанре. Основная тема книги – это найти ответы главной героине не только о своем происхождении, но и узнать подсмысл той трагедии, которая развернулась на Сенатской площади в позапрошлом веке. В книге присутствует элемент символизма масонских лож, загадки, ребусы и тайны.
Збірка Михайла Нечитайла вміщує дев’ять оповідань. Це різні за змістом і за жанром твори, герої яких звичайні люди: з різними характерами, долями і переживаннями. Цих людей ми можемо зустріти в повсякденному житті. Але всіх їх поєднує одне – вони прагнуть щастя, як прагнемо його і ми з вами. Книга не залишить байдужим нікого, хто бажає зрозуміти себе і пильніше придивляється до своєї душі.
Зарахування до Університету космічних зрушень означає не лише приректи себе на довічне служіння людству, а й відректися від усього земного і стати Захисником. Історія про чотирьох товаришів, а можливо, суперників, які ось-ось закінчать університет. Але йтиметься не лише про дружбу, адже вона завжди таїть у собі зраду і кохання, суперництво і взаємовиручку. Це історія про те, як стають справжніми профі, для яких обов’язок на першому місці, а вже потім – решта.
Страшні і дивні речі кояться в провінційних містечках нашої батьківщини: вбивства, зґвалтування, грабіж. І розслідувати всі ці злочини надзвичайно важко, якщо навкруги тотальна кругова порука. Молодому лейтенантові потрібно прикласти чималих зусиль, аби знайти справжнього злочинця і врятувати від покарання невинного. «Шипшина не цвіте на осінь»… «Своя кров» Михайла Нечитайла – це не лише детективна історія, це твір, який нагадує нам, що, незважаючи на труднощі й перепони, потрібно вірити в справедливість і людей.