Эта книга – не повесть о войне, не анализ ее причин и следствий. Здесь вы не найдете четкой хроники событий. Это повествование не претендует на объективность оценок. Это очень экзистенциальная история, история маленького человека, попавшего в водоворот сложных и страшных событий, которые происходят в Украине и именуются в официальных документах как АТО (антитеррористическая операция). А для простых жителей все происходящее называется более понятным словом – война. Это не столько история о войне, хотя она и является одним из главных героев повествования. Это история в первую очередь о семье и человеческих судьбах, преемственности поколений, о выборе и доме, о важности всего того, что в нормальной жизни кажется обыденным и значимость чего мы начинаем осознавать, лишь утратив.
Я – Олександр, Фільц за батьком, Павенцький за мамою. Мої батьки, діди, прадіди і так далі львів’яни в енному поколінні; тут понароджувались і тут… перед тим як піти, зобов’язані докладатись до історії міста і решти світу – на власний розсуд і манір. Мабуть, мені випало хоч якось заповнити цю прогалину – у власний спосіб і за суб’єктивною необхідністю. Я виявився психіатром за спеціальністю «професор» і на цій фаховій дорозі мав чудового товариша, в минулому також психіатра – Андрія Більжо. Нині він глобально відомий карикатурист і письменник, родом із Москви, але живе здебільшого у Венеції, бо так склалися обставини і його стосунки з нинішнім російським руководінням. Тепер, після останньої зустрічі з Андрієм у Львові, де він презентував свою суперову книжку про п’ятьох улюблених письменників, мене заїло, і з почуття злосливої заздрості мені довелося написати ще декілька опусів буйдологічного типу. Залишається лише щиро подякувати видавництву «Фоліо» за пережите приємне здивування: цю книжку з ілюстраціями Андрія Більжо.
Радій Радутний, український письменник, досі відомий за фантастикою та бойовиками, після деякої творчої паузи виступив з монументальним твором у жанрі на межі історії та фантастики. В циклі «Темна синя вода» очікується не менше трьох книг, а якщо минуле автора не поглине, то, можливо, і більше. Це перший роман із серії подорожей в минуле України, присвячений пригодам головного героя, нашого співвітчизника, в Києві початку XX і кінця XVIII століття. Уявіть собі, що ви опинилися в ситуації, з якої немає виходу. Якщо вам загрожує смерть, і її неможливо уникнути. Що на вас чигає не найманий вбивця, від якого можна втекти або захиститись, а дещо грізне та невідворотне – сама доля. Уявіть собі, що хтось таки запропонував спосіб урятуватися, але він мало чим відрізняється від самої смерті. Уявіть собі, що ви йдете до мети, прориваєтеся з погонями та боями, мандруючи в часі та просторі, бачите світ таким, яким він був задовго до вашого народження, спілкуєтесь з людьми, що померли десятки і сотні років тому. Так, це перший український роман про втечу у минуле, причому не з метою подивитись – а з метою дещо змінити. Так, на читача очікує ціла серія неймовірних пригод. Так, не обійдеться без романтики, інтриг, зради і розчарування. Але якби вам запропонували таку подорож, то невже б ви відмовилися?
Цікаво, а що б ви зробили, якби з’явився, ну, скажімо, Хтось і запропонував загадати одне – тільки одне! – бажання, яке мало би виповнитися? Герої цього роману думають недовго, бо вважають цю пропозицію звичайним жартом. Ось і замовляє один вагон діамантів, другий – ціле поле коноплі, ну а третій… З третім складніше, адже він чомусь дуже серйозно поставився до цієї неймовірної пропозиції. Як же розпоряджаються молодики цими дарами, що звалилися на них? Прочитайте цей роман і ви зрозумієте (зрештою, як і наші герої), що є щось коштовніше за діаманти. І ще: жодної повчальності, жодного моралізаторства, жодних висновків ви у тексті не знайдете. І тем не менш… «Купіть книгу – вона смішна» – це той випадок, коли назва твору цілком відповідає його змісту. Це дуже веселий, дуже смішний, дуже легкий для читання роман.
Ім’я Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.) відомо не лише в Україні, а й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський діяч, перший голова Народного Руху України (1989), лауреат Шевченківської і Державної премій СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Поезія Івана Драча виразно сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена, вона дозволяє читачеві повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого часу. До видання увійшли поезії із книжок «Противні строфи» (2005), «Із майбутньої книги» (2007), «Сивим конем» (2011), «SатирикоN. Pro i contra» (2015), в яких поет чуйно вловив найтонші вібрації сучасності.
Іван Драч (нар. 1936 р.)□– відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Протягом більш як п’яти десятиріч літературної діяльності він видав багато збірок поезій, драматичних творів, перекладів, кіноповістей. І. Драчеві притаманні ерудиція, вимогливий смак, масштабність бачення художнього життя, проникливість і гострота характеристик, бездоганність стилю. Його поезія – це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба достукатися до людини.
Михаил Саакашвили – уникальный человек, дважды вошедший в одну воду. Став лидером мнений в Грузии, он на волне Революции роз возглавил на 10 лет эту страну и изменил ее до неузнаваемости, а сейчас стал лидером мнений в быстро меняющейся Украине. Находясь на посту губернатора Одесской области, он является политиком далеко не регионального масштаба, передает свой опыт радикальных перемен привыкшей к медлительным политикам Украине. В книге он рассказывает об истории своей семьи, об обстоятельствах, создавших революционную обстановку в Грузии 2003 года, о приходе его команды к власти и системно излагает суть проведенных в Грузии кардинальных реформ, останавливаясь не только на успехах, но и анализируя причины неудач. В каждой главе проводятся параллели с сегодняшней ситуацией в Украине, которую автор глубоко изучил изнутри. Отдельно, что очень актуально для сегодняшнего читателя, взволнованного состоянием дел в отношениях Украины с Россией в связи с агрессией на Донбассе и в Крыму, грузинский президент рассказывает о подробностях международной дипломатической кухни накануне российско-грузинской войны августа 2008 года и в деталях описывает развитие военного конфликта. В книге приведено много ранее не известных подробностей не только грузинско-российских взаимоотношений последних 10 лет, но и рассказывается о личном общении Саакашвили с Владимиром Путиным. Также дается портрет современной Украины со срочными рекомендациями украинским политикам. 2-е издание, дополненное и расширенное.
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю. Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
Ця книга – діалог істориків, географів, літературознавців, письменників і публіцистів про час і простір підавстрійської Галичини від кінця ХVIII ст. до Першої світової війни, розпаду Дунайської монархії. Насамперед показано історичну спадщину «довгого» ХІХ ст. У цей час у складі Австро-Угорської монархії Галичина стала нафтовим Клондайком та Ельдоpадо – одним із світових центpів видобутку «чорного золота». В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. до неї була пpикута увага багатьох політиків і міжнаpoдних компаній: на певний час кpай став об’єктом конкуренції між пpедставниками великого капіталу. У столиці Галичини з’явилася перша на українських землях газета, запущено дирижабль, залізничний потяг і трамвай, на базі дрогобицької нафти винайдено гасову лампу. Там з’явилися перші українські партії, наукові товариства, студентські об’єднання, кооперативні структури, парамілітарні і скаутські організації, бальнеологічні курорти, футбольні та хокейні команди. Карпатський край кінця ХІХ – початку ХХ ст. став П’ємонтом не лише для українців, але й поляків, які здобули неоцінений управлінський досвід у Галицькому сеймі і Віденському парламенті; батьківщиною для галицьких євреїв, які теж бажали політичних свобод, національно-державного усамостійнення. Така подорож в австрійську/підавстрійську Галичину дозволить краще зрозуміти трагедію і велич історії не лише цього краю з кінця XVIII ст. до Першої світової війни, але й всієї України. України, яка завжди прагнула єднання, миру, господарського і культурно-освітнього поступу.
Іван Драч (нар. 1936 р.) – неоднозначна фігура українського культурного простору. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Творчість Драча відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. В літературі доби «шістдесятників» його поезія свого часу наробила чимало галасу. В кінематографі саме за сценаріями Драча було створено низку справді культових фільмів – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест». До видання увійшли вірші, написані у 60—70-ті роки минулого століття, в яких чудово розкривається непересічний поетичний талант І. Драча.