Рассказы
Различные книги в жанре РассказыБыть может, мы уже уходим…
«Странное, неименуемое коснулось его шеи, прошлось по крохотным волоскам, пока он просыпался. Не открывая глаз, он вдавил ладони в землю. То ли мир ворочался во сне, поигрывая древним подкожным огнем? Или то бизоны выбивают дробь копытами в пыли прерий, в шелестящей траве, накатываясь, как черная буря? Нет. Что же это? Что?..»
Статуя и другие рассказы
Эжен Марсель Прево французский писатель, последователь Э.Золя, член Французской академии. Учился в католических колледжах в Бордо и Париже, окончил Политехническую школу. Романы и рассказы Прево посвящены проблемам взаимоотношений полов и открывают читателю самые потаенные уголки души и сердца женщины. Ошибка Чек Спальный вагон Статуя Продюсер издания: Владимир Воробьёв ©&℗ ИП Воробьев ©&℗ ИД СОЮЗ
Вот так история (рассказ)
На франкфуртской книжной выставке с нетерпением ожидают выступления известной детективной писательницы из России. Именно ради этого выступления она прибыла сегодня в аэропорт Франкфурта, в полной уверенности что, как и было оговорено заранее, ее будет встречать человек с табличкой, на которой будет указано ее имя и название отеля. Но никто ее не встречал, и телефоны не отвечали. И она была совсем одна, в незнакомой стране, без знания немецкого языка в полном отчаянии. И казалось, никому не было до нее дела, кроме таинственного незнакомца внимательно наблюдавшего за происходящим…… Продюсер издания: Владимир Воробьёв © Т. Устинова ©&℗ ИП Воробьев ©&℗ ИД СОЮЗ
Торжество поминок
«Його смерть ні для кого не була несподіванкою. Всі вже давно чекали, що, можливо, не шановний, але все ж таки Анатолій Іванович помре. І от він помер…»
Вбити пересмішника
«– …Мило, талановито, але… але після Толстого чи Золя читати Тригоренка не схочеш. Саме такі слова Олексій Борисович Тригоренко почув від Костянтина Гавриловича, головного редактора одного товстенького журналу. Олексій Борисович уже п'ять років як нічого не писав, але з часу гучної юності залишилось кілька картонних папок з рукописами, які й були віднесені до Костянтина Гавриловича, колишнього приятеля Тригоренка, однокашника та однокурсника…»
Нарта
…У мене був знайомий – кодер. Чи хакер? Ні, таки кодер. Я не знаю дня, коли б він просидів у своєму продавленому кріслі перед монітором менше дванадцяти годин. Речі у його кімнаті були розташовані таким чином, що з крісла можна було дістати будь-що. …Цей прищавий кодер може за кілька хвилин написати складнючу програму або зробити інтернет-портал – нахатеемеліти, напехепешити, флеш, знову ж таки. Навіть дос. Хоча справа не в тому, що міг мій знайомий кодер, а у тому, що одного разу він закохався.
Арнольд, з яким я свого часу жив в одній квартирі
«…Мені ніколи не було з ним нудно. Він був охочий до різного роду розповідей. Я йому вірив, адже нічого надзвичайного він не розповідав, лише звичайнісінькі історії з дитинства або курйози, які з ним траплялися. Або анекдоти, учасником яких був його дядя, фермер з Каховки. А ще він не був проти того, аби я жив у його квартирі. Я прибирав – у мене був до цього хист, мив посуд, готував їсти, годував кота, поливав кактус, коментував ЖЖ його коханок…»
Наша любов
«Моя любов почалася у третьому класі. Я любив Іру Іванченко. Хоча ні, не я. Ми. У мене був друг Костя Коберідзе. Хороший, справжній, чесний і сильний товариш. Такого можна було брати у розвідку і бути впевненим у тому, що якщо тебе ранить, то Костік без зайвих слів винесе тебе на своїх дужих грузинських плечах і вприсне тобі протиправцеву сироватку зі своєї власної аптечки…»
Моя територія «А»
«В актовому залі Будинку вчителя пахло фанерою. Так пахнуть крісла з підйомними сидушками. По краях сцени темно-бордовими ганчірками звисали важкі запилюжені лаштунки, стеля та стіни були вкриті світло-сірими панелями з гіпсу та ракушняку. З невеликих динаміків лунав гурт «Привокзальна площа», посеред сцени лежала чимала алюмінієва стрем'янка. Зліва від сцени стояли дівчата у кількості чотирьох штук. Усі вони були якісь однакові. Типові стрижки каре, товстезний шар маминої пудри, дешеві лосини. Це був вівторок. Навіть зараз добре пам'ятаю, що це був вівторок…»
