Зарубежная классика
Различные книги в жанре Зарубежная классикаПо той бік принципу задоволення. Я і Воно
Уявлення Фройда про свідоме і несвідоме, про сублімації, про динамічну психічну структуру особистості і мотиви людської поведінки, про значення дитячого емоційного досвіду в душевному житті дорослого, знайшли широке поширення в сучасній культурі а також клінічній практиці. Зиґмунд Фройд висунув власну теорію. Суть її полягала в тому, що, народившись, людина починає підсвідомо готувати себе до смерті. І це стало ядром «фірмового» психоаналізу від Фройда. У цьому виданні представлені роботи, які вважаються кульмінацією теоретичного аналізу Фройда: «По той бік принципу задоволення» та «Я і Воно».
Еріх Фромм: «Втеча від свободи»
Ця стаття присвячена – не в останню чергу – «порятунку репутації» Еріха Фромма від можливих звинувачень через плагіат: адже слово-зворот «втеча від свободи» вперше було залучене до публіцистичного обігу не Фроммом, а Джентіле/Муссоліні. Причому – на вісім років до Фромма. Паралельно ми з Вами – за Вашим, звісно ж, бажанням – візьмемо найбезпосереднішу участь у з’ясуванні всіх обставин, котрі є і котрі стосуються парадоксального, але такого, що таки існує, причому – масовому явищу в Світі Людей: їхній втечі від свободи.
Деніел Белл: «Кінець ідеології»
Пропонована Вашій увазі стаття присвячена одній з найбільш гнаних робіт в історії філософії XX століття – «Кінець ідеології». Автор – Деніел Белл. На момент її написання – щойно став доктором філософії. Головне звинувачення на адресу і самої роботи, і її автора – «безідейність», нібито нав’язувана Д. Беллом всій філософії і всім філософам. Насправді ж мова тут йде про необхідну трансформацію, якої має зазнати ідеологія з тим, щоб перетворитися в ідеософію, тобто, в дослівному перекладі з мови античних греків на сучасну, зі «слова про природу ідей »трансформуватися в «мудрість відносно ідей». Різниця між ними полягає в тому, що в ідеології ідеї абсолютизуються і виносяться за межі їх дійсної застосовності, в ідеософіі ж ці межі виявляються. Для того, щоб не дати «лікам» стати «отрутою».
Герберт Маркузе: «Одновимірна людина»
Ця нотатка – про, мабуть, найскандальнішу працю епатажного філософа Герберта Маркузе: «Одновимірна людина». Майже зразу після її опублікування на автора налетів оскаженілий шквал критики. Звинувачення були найрізноманітнішими: від закидів щодо його мізантропії і до – викриття його ж «прихованої зневаги до людей». Маркузе охрестили й циніком, і нігілістом, і екстремістом, і «лівоопортуністичним ревізіоністом». У наш час, через півстоліття після того, як вийшла у світ «Одновимірна людина» Маркузе, ми спробували запропонувати Вам своє бачення сенсу й суті цієї, безсумнівно неординарної праці.
